ВПЛИВ ПАРГІЛІНУ, СПЕРМІНУ ТА ІХ КОМБІНАЦІЇ НА АНДРОГЕНЗАЛЕЖНІ ТА АНДРОГЕННЕЗАЛЕЖНІ КЛІТИНИ РАКУ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ ЛЮДИНИ in vitro

Ю.В. Яніш¹, С.П. Залєток¹, О.К. Вороніна², І.О. Сумнікова¹, В.О. Сташенко¹, О.О. Кленов¹, В.В. Бентрад¹

¹ Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології

ім. Р.Є. Кавецького НАН України,

² Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

DOI: https://doi.org/10.15407/oncology.2024.03.186

Продовжено серію досліджень, спрямованих на підсилення цитотоксичної дії сперміну по відношенню до культивованих клітин передміхурової залози людини шляхом впливу на ферменти його обміну. Мета: дослідити вплив паргіліну (ПАР), сперміну (Спн) та їх комбінації на виживаність, ζ-потенціал і сумарний поверхневий заряд та цитоморфологічні властивості клітин раку передміхурової залози (РПЗ) людини в культурі. Об’єкт і методи: в експерименті використані диференційовані андрогензалежні клітини лінії LNCaP та слабодиференційовані андрогеннезалежні клітини лінії DU-145. Виживаність клітин визначали в тесті з трипановим синім. Вплив досліджуваних сполук як окремо, так і в комплексі, на життєздатність і проліферативну активність клітин оцінювали колориметричним методом – шляхом забарвлення живих клітин розчином кристалічного фіолетового у метанолі. Біофізичні показники визначали методом клітинного мікроелектрофорезу. Цитоморфологічні характеристики досліджували на препаратах клітин, забарвлених гематоксиліном та еозином. Результати: в культурі клітин лінії LNCaP ІС₅₀ ПАР = 2,2 мМ; ІС₅₀ Спн = 1,5 мМ. В культурі клітин лінії DU-145 ІС₅₀ ПАР = 2,35 мМ; ІС₅₀ Спн = 5,0 мМ. За біофізичними показниками Спн викликав інверсію знаку поверхневого електричного заряду у клітин лінії LNCaP. ПАР не справляв такої дії, заряд залишався від`ємним, демонструючи зворотну залежність від концентрації сполуки. Поєднання ПАР і Спн викликало підсилення цитотоксичної дії Спн на клітини LNCaP, але не позначалося на величині їх ζ-потенціалу і поверхневій щільності заряду, позитивний знак якого, викликаний впливом Спн, зберігався. Водночас ПАР повністю нівелював викликану Спн інверсію знаку сумарного поверхневого заряду клітин DU-145, повертаючи його до області нормальних від`ємних значень. Цитоморфологічний аналіз показав, що при поєднаній дії ПАР та Спн загибель андрогензалежних клітин LNCaP і андрогеннезалежних DU-145 відбувалася кількісно неоднаково. У клітин лінії LNCaP цитотоксичний вплив Спн, ймовірно опосередкований дією утворених з останнього токсичних альдегідів, превалював над апоптозом. На клітини DU-145 при сполученій дії ПАР та Спн більшою мірою впливав саме ПАР, конкуруючи зі Спн і викликаючи запрограмовану загибель клітин. Висновки: диференційовані андрогензалежні клітини лінії LNCaP при поєднаному застосуванні ПАР і Спн продемонстрували підсилення цитотоксичного впливу останнього. Низькодиференційовані андрогеннезалежні клітини лінії DU-145 виявилися стійкішими до впливу як окремо ПАР, так і ПАР в комбінації зі Спн. ПАР відміняв викликану Спн інверсію знаку сумарного поверхневого заряду клітин DU-145. Цитоморфологічні зміни, що відбувалися під впливом як ПАР окремо, так і у його комбінації зі Спн, демонструють переважно апоптотичний шлях загибелі андрогеннезалежних клітин лінії DU-145, в той час як у андрогензалежних клітин лінії LNCaP у стані апоптозу перебувала менша їх частка.

Ключові слова: рак передміхурової залози, клітинні лінії LNCaP і DU-145, паргілін, спермін, ζ-потенціал, поверхневий заряд клітин, апоптоз.