ВПЛИВ СПЕРМІНУ ТА ХЛОРГЕКСИДИНУ НА ВИЖИВАНІСТЬ, ЕЛЕКТРОКІНЕТИЧНІ ТА ЦИТОМОРФОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КЛІТИН РАКУ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ ЛЮДИНИ
Ю.В. Яніш1, М.П. Прилуцький1, І.О. Сумнікова1, О.О. Кленов1, В.О. Сташенко1, В.В. Бентрад1, О.К. Вороніна2, С.П. Залєток1
1 Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України,
2 Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна
DOI: https://doi.org/10.15407/oncology.2023.03.186
Мета: Дослідити вплив сперміну та інгібітора сперміноксидази хлоргексидину, застосованих окремо або у комбінації, на життєздатність, електрокінетичні та структурно-функціональні характеристики клітин раку передміхурової залози людини in vitro. Об’єкт і методи: Дослідження проведені на культурах клітин: диференційованих андрогензалежної лінії LNCaP та низькодиференційованих андрогеннезалежної лінії DU-145. Виживаність визначали методом виключення живими клітинами вітального барвника трипанового синього. Електрокінетичні параметри клітин (ζ-потенціал і щільність сумарного поверхневого заряду) визначали згідно рівнянь Смолуховського і Квінке-Гельмгольца. Морфологічні зміни оцінювали методом світлооптичної мікроскопії фіксованих препаратів клітин, забарвлених гематоксиліном та еозином. Результати: Підтверджено встановлений попередніми дослідженнями факт, що спермін у концентрації 1,5 мМ проявляє виражений інгібуючий ефект на ріст диференційованих клітин раку передміхурової залози людини лінії LNCaP, який полягає у зниженні їх виживаності до 48,5 ± 1,5 % у порівнянні з інтактним контролем, а при застосуванні цього чинника у концентрації, що перевищує 5,0 мМ – у їх загибелі. Показано, що низькодиференційовані клітини лінії DU-145 виявилися значно стійкішими до його впливу: їх виживаність знижувалася до 56,0 ± 1,9 % лише під дією сперміну у концентрації 5,0 мМ; концентрація 10,0 мМ викликала повну загибель клітин обох ліній. Тенденція зберігалася і у разі застосування хлоргексидину: під його впливом у концентрації 15,0 мкМ виживаність клітин гормонозалежної лінії LNCaP становила 33,0 ± 1,5 %, а гормононезалежної DU-145 – 79,0 ± 2,5 %. Комбіноване застосування сперміну і хлоргексидину (0,6 мМ і 3,2 мкМ відповідно) викликало потужний цитотоксичний ефект у клітин лінії LNCaP (виживаність 19,0 ± 1,2 %), водночас як клітини лінії DU-145 зберігали доволі високий її показник (76,0 ± 2,1 %) навіть при значно вищому вмісті сперміну (3,0 мМ) і хлоргексидину (5,0 мкМ) в культуральному середовищі. Встановлено, що під впливом хлоргексидину клітини обох досліджуваних ліній демонструють інверсію знаку поверхневого електричного заряду, за фізіологічних умов змінюючи його з від`ємного на позитивний так само, як це показано у дослідах зі сперміном на клітинах лінії LNCaP. Виявлені певні кількісні відмінності, викликані досліджуваними сполуками, у електрокінетичних показниках клітин гормонозалежної і гормононезалежної ліній. Клітини лінії DU-145 під впливом сперміну, або одночасно сперміну і хлоргексидину, демонстрували типову апоптотичну морфологію: вони округлялися та відокремлювалися одна від одної і від субстрату, були відмічені конденсація хроматину, розмиті контури поверхневої мембрани, ядерна фрагментація і наявність апоптотичних тілець. Висновки: Спермін у концентраціях 1,5-10,0 мМ та хлоргексидин у концентраціях 10,0-30,0 мкМ, застосовані окремо, справляють цитотоксичну дію на клітини раку передміхурової залози людини ліній LNCaP і DU-145 в культурі. Цитотоксичні властивості сперміну, хлоргексидину або їх комбінації достовірно сильніше виражені при дії на клітини гормонозалежної лінії LNCaP, ніж гормононезалежної лінії DU-145. Комбіноване їх застосування демонструє значно вищий цитотоксичний ефект на клітини лінії LNCaP, чого не спостерігається у клітинній лінії DU-145. Хлоргексидин, як і спермін, викликає інверсію поверхневого заряду у досліджуванних клітинних лініях, змінюючи його знак з від`ємного на позитивний. Виявлені відмінності у характері змін виживаності і електрокінетичних параметрів клітин ліній LNCaP та DU-145 можуть пояснюватися наявністю або відсутністю рецепторів зв`язування андрогенів на їх поверхневій мембрані. Клітини лінії DU-145 під впливом сперміну, або одночасно сперміну і хлоргексидину, переходять до стану апоптозу, як і клітини лінії LNCaP при дії на них сперміну.
Без коментарів » Додати коментар