ЖЕЛАТИНАЗИ ТРОМБОЦИТІВ ТА ВИЖИВАНІСТЬ ХВОРИХ НА РАК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ ПРИ ОЖИРІННІ: ЗВ’ЯЗОК З МЕНОПАУЗАЛЬНИМ СТАТУСОМ

І.І. Ганусевич, О.А. Самойленко, А.В. Вербиненко, О.С. Тропиніна
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України, Київ, Україна

DOI: https://doi.org/10.15407/oncology.2024.02.139

Ожиріння підвищує ризик розвитку та погіршує перебіг деяких видів раку, зокрема раку молочної залози (РМЗ). Відомо про парадоксальний вплив ожиріння на перебіг РМЗ, пов’язаний із менопаузальним статусом пацієнток. Мета: дослідити виживаність у зв’язку з рівнями генерування супероксидних радикалів та активності желатиназ тромбоцитів, окисно-відновного стану прилеглої до пухлини жирової тканини (ППЖТ), індексом маси тіла (ІМТ) та менопаузальним статусом хворих на РМЗ. Об’єкт і методи: досліджено зразки ППЖТ (післяопераційний матеріал) та крові 70 жінок, хворих на РМЗ. Використано методи ЕПР- спектрометрії, зимографії у поліакриламідному гелі, загально-клінічні та статистичні. Результати: у хворих у передменопаузі швидкість генерування супероксидних радикалів (СР) тромбоцитами за нормальної ваги та при ожирінні не відрізняється, тоді як при постменопаузі між ними спостерігається достовірна різниця (р < 0,05) (в 1,4 раза). Виявлено асоційованість рівнів СР тромбоцитів та у ППЖТ пацієнток в постменопаузі. У хворих у передменопаузі різниця між активністю желатиназ тромбоцитів при ожирінні та за нормальної ваги недостовірна (р > 0,05), тоді як при постменопаузі спостерігається значна достовірна різниця (р < 0,05) у показниках сумарної активності ММП-2 та -9 за нормальної ваги та ожиріння (у 2,3 раза). Для пацієнток у постменопаузі спостерігається висока достовірна асоційованість показників активності желатиназ тромбоцитів та швидкості генерування ними СР. При рівнях активності ММП-2 тромбоцитів, вищих за 42 у.о., хворі мали достовірно меншу тривалість життя (р = 0,02) та вищий ризик несприятливого перебігу захворювання (HR = 2,7), ніж при нижчих рівнях активності ферменту. При рівнях активності ММП-9 тромбоцитів, вищих за 65 у.о., хворі мали достовірно меншу тривалість життя (р = 0,04) та вищий ризик несприятливого перебігу захворювання (HR = 1,75), ніж при нижчих рівнях активності ферменту. Висновки: вірогідно, що саме при постменопаузі ожиріння є найбільш вагомим протромбогенним чинником, який сприяє виживаності дисемінованих пухлинних клітин у судинному руслі та метастазуванню. Це відбувається внаслідок того, що метаболіти естрогенів додатково порушують рівновагу у редокс-стані жирової тканини, чим сприяють поглибленню системного окисного стресу та тромбоутворенню. Отримані результати вказують на перспективність пошуку та дослідження факторів, що визначають парадоксальний вплив ожиріння на перебіг РМЗ, в якості перспективних прогностичних маркерів для персоніфікованих підходів в протипухлинній терапії.