РОЛЬ ІЗОФОРМ ЦИТОХРОМУ Р450 У ПЕРЕБІГУ РАКУ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ ЗАЛЕЖНО ВІД МОЛЕКУЛЯРНОГО ПІДТИПУ ПУХЛИНИ

Бурлака А.П., Вірко С.В., Чернобай В.А.

Мета: дослідити рівні ізоформ цитохрому Р450 CYP 1A2, CYP 1В1 та CYP 19A1 у пухлинній та мамарній жировій тканині хворих на рак молочної залози (РМЗ) різних молекулярних підтипів з нормальною та надлишковою масою тіла. Об’єкт і методи: у дослідженні використано операційний матеріал 73 хворих на РМЗ стадій ІІ (n=40) та ІІІ (n=33) із середнім віком 48,2 ± 10,2 року. Люмінальний А молекулярний підтип (ЛАМП) РМЗ відмічали у 35 хворих; тричі негативний молекулярний підтип (ТНМП) — у 38 пацієнток. У зразках пухлинної та мамарної жирової тканини методом елект­ронного парамагнітного резонансу та спектрофотометрично визначали рівні цитохрому Р450 та його ізоформ CYP 1А2, CYP 1В1 і CYP 19A1. Ферментативне утворення адуктів естрогенів визначали методом газорідинної хроматографії. Статистичний аналіз результатів проводили за допомогою пакету R (www.r-project.org). Результати: при РМЗ різного молекулярного підтипу виявляють різні рівні ізоформ цитохрому Р450. Рівні CYP 19A1 і CYP 1B1 в пухлинній тканині хворих з РМЗ ТНМП були в 1,8 разу вищими, ніж у хворих з РМЗ ЛАМП. Особливо виразним було зростання CYP 19A1 у пацієнток з ТНМП РМЗ віком ≥50 років та/або з індексом маси тіла (ІМТ) ≥25 кг/м2. Співвідношення рівнів CYP 1A2 було оберненим. У хворих на ТНМП РМЗ вищою була швидкість генерування супероксидних радикалів у пухлинній та жировій тканині, що контактувала з нею. Виявлено кореляційну залежність між високим рівнем CYP 1B1 і низьким CYP 1A2 та гіршою 5-річною виживаністю без рецидивів у пацієнток як із ТНМП, так і з ЛАМП РМЗ. Показано зв’язок між підвищенням рівня маркера окиснення ДНК (8-OHdG) в сечі та загальною виживаністю хворих на РМЗ. Висновки: спектр і виразність змін рівнів ізоформ Р450 залежать від молекулярного підтипу РМЗ: у хворих на РМЗ ТНМП порівняно з ЛАМП рівні CYP 19A1 і CYP 1B1 значно вищі, а рівень CYP 1A2 — суттєво нижчий. Потенційними предикторами несприятливого перебігу ТНМП і ЛАМП РМЗ можуть бути рівень цитохромів CYP 1A2 і СYР 1В1, індекс маси тіла пацієнток і тривалість впливу естрогенів.


DOI: 10.32471/oncology.2663-7928.t-23-1-2021-g.9330

Дані епідеміологічних та клінічних досліджень вказують на те, що ризики виникнення та несприятливого перебігу раку молочної залози (РМЗ) пов’язані з генетичними, метаболічними факторами та особливостями способу життя, які впливають на синтез і перетворення статевих гормонів, зокрема можуть спричиняти тривале підвищення рівня естрогенів. До критичних щодо розвитку РМЗ факторів відносять наявність ожиріння. Існують дані, які свідчать, що окислювальний стрес, зокрема, у жировій тканині (ЖТ), може бути зв’язуючою ланкою між ожирінням та метаболічними порушеннями при ініціації та прогресуванні злоякісних новоутворень [1, 2]. Крім того, у ЖТ є можливим зумовлений ферментативною активністю ароматази синтез естрогенів, який набуває особливого патогенетичного значення у жінок в період постменопаузи [3].

У тканинах-мішенях, де відбувається синтез і метаболізм стероїдних гормонів (включаючи естрогени), експресується ізоформа цитохрому Р450 CYP 19A1 — монооксигеназа, що через вплив на активність ароматази каталізує останні стадії біосинтезу естрогенів, впливає на їх функції як регуляторів росту та диференціювання клітин [3]. Естрогени виводяться з організму шляхом метаболічного перетворення на неактивні метаболіти. Першим етапом їх метаболізму є гідроксилювання, каталізоване цитохромом P450 (CYP). Оскільки більшість ізоформ CYP експресуються в печінці, метаболізм естрогенів в основному відбувається у цьому органі. Основ­ний метаболіт естрадіолу (2-гідроксіестрадіол) каталізується в печінці та інших тканинах CYP 1A2 та CYP 1A1. CYP 1B1, який експресується в тканинах-мішенях естрогенів, включаючи молочну залозу, яєчники та матку, каталізує 4-гідроксилювання естрадіолу. Оскільки при метаболізмі 4-гідрокси­естрадіолу генеруються супероксидні радикали (СР) з утворенням семихінону та хінону, які можуть пошкоджувати клітини, специфічне та місцеве утворення 4-гідроксиестрадіолу може ініціювати канцерогенез молочних залоз. Жіночі стероїдні гормони та їх метаболіти, посилюючи генерування СР у клітинах РМЗ, активують сигнальні шляхи, які беруть участь у виживанні та проліферації клітин РМЗ, викликають прогресування пухлин [4–7].

Мета роботи: дослідити рівні ізоформ цитохрому Р450 CYP 1A2, CYP 1В1 та CYP 19A1 у пухлинній та мамарній жировій тканині хворих на РМЗ різних молекулярних підтипів з нормальною та надлишковою масою тіла.

ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

У дослідженні використано операційний матеріал 73 хворих на РМЗ стадій ІІ (n=40) та ІІІ (n=33), які проходили лікування в Національному інституті раку. Усі пацієнтки надали письмову інформовану згоду на використання їх біологічного матеріалу в дослідженні.

За даними визначення експресії в пухлинній тканині рецепторів стероїдних гормонів у 35 хворих відмічали люмінальний А молекулярний підтип (ЛАМП) та у 38 хворих — тричі негативний молекулярний підтип (ТНМП) РМЗ. Середній вік пацієнток — 48,2 ± 10,2 року (<50 років — 32, ≥50 років 41 жінка). Аналіз анамнестичних даних показав, що медіана тривалості впливу естрогенів до менопау­зального періоду життя становила 27 років (вплив естрогену <27 років — у 36, ≥27років — у 37 жінок).

Наявність ожиріння визначали шляхом підрахунку та інтерпретації індексу маси тіла (ІМТ): ІМТ <25 кг/м2— нормальна маса тіла; ІМТ ≥25,0 — надлишкова маса тіла (передожиріння та ожиріння). За розрахованим показником ІМТ нормальну масу тіла відмічали у 30 пацієнток, надлишкову — у 43.

У 73 зразках тканини пухлини, 56 зразках ЖТ, яка контактувала з пухлиною, та 54 зразках ЖТ, відібраної на відстані 3 см від пухлинного вузла, визначали рівні окисненого, низькоспінового та високоспінового цитохрому Р450 та його ізоформ CYP 1А2, CYP 1В1 і CYP 19A1. Визначення цитохрому та його ізоформ проводили методом електронного парамагнітного резонансу за температури рідкого азоту та спектрофотометрично. У якості маркера молекулярної маси використовували оксидоредуктазу (Glyceraldehyde-3-phosphate dehydrogenase) GAPDH (Santa Cruz Biotechnology, Santa Cruz, CA). Електрофорез та ідентифікацію білків проводили відповідно до стандартних протоколів з антитілами проти CYP 1А2 і CYP 1B1, GAPDH (Santa Cruz Biotechnology, SantaCruz, CA) [8]. Рівні 8-oxoGu у сечі хворих визначали, як описано раніше [9].

Ферментативне утворення адуктів естрогенів визначали, як описано в дослідженні [4], використовуючи метод газорідинної хроматографії.

Статистичний аналіз результатів проводили за допомогою пакету R (www.r-project.org). Для визначення різниці між контрольними та експериментальними даними використовували t-критерій Стьюдента, або ANOVA. Виживаність хворих (загальну (ЗВ), безрецидивну (БРВ)) аналізували за методом Каплана — Мейєра, вірогідність розбіжності між кривими виживаності визначали за допомогою log-rank тесту. Для подальшої перевірки прогностичного значення отриманих показників застосовували регресивну модель пропорційних ризиків Кокса. У багатофакторний аналіз були відібрані з однофакторного аналізу тільки значущі змінні (p < 0,05).

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

На рис. 1. наведені результати аналізу вмісту ізоформ цитохрому Р450 у тканині пухлин молочної залози (МЗ) хворих із різними ІМТ. У пухлинах МЗ хворих з ІМТ <25 кг/м2 вміст ізоформи CYP 1В1 становив 1,84 пмоль, CYP 1А2 — 1,00 пмоль. У хворих з ІМТ ≥25 кг/м2 виявлено зростання вмісту зазначених ізоформ цитохрому Р450 до значень 2,04 та 1,75 пмоль відповідно. У мамарній ЖТ на відстані 3 см від пухлинного вузла ці показники незалежно від ІМТ коливалися в межах 0,48 ± 0,04 пмоль (CYP 1А2) та 0,63 ± 0,03 пмоль (CYP 1В1). Зазначимо, що ізоформи цитохрому Р450 CYP 1А2 та CYP 1В1 по-різному метаболізують естрогени. Підвищення активності CYP 1В1 призводить до накопичення у тканинах канцерогенних генотоксичних 4-OHE1/E2-o-хінонів з високою реакційною здатністю, а CYP 1А2 перетворює естрогени на 2-OHE1/E2-хінони, які мають нижчий редокс-потенціал та нижчу пошкоджувальну здатність.

Рис. 1. Імуноблот аденокарцином МЗ (смуга 60 кДа): рівні ізоформ CYP 1А2 та CYP 1В1 у хворих з ІМТ <25 кг/м2 (1) та ІМТ ≥25 кг/м2 (2)

Представлені на рис. 2 результати свідчать, що при РМЗ різного молекулярного підтипу виявляють різні рівні ізоформ цитохрому Р450. Так, у разі РМЗ ТНМП CYP 1B1, CYP 1A2 та CYP 19A1 виявляли на рівні 0,34 ± 0,04, 0,13 ± 0,03 та 0,37 ± 0,02 пмоль, відповідно. При РМЗ ЛАМП ці значення достовірно (р<0,05 для всіх ізоформ) відрізнялися від таких при РМЗ ТНМП: відповідно 0,18 ± 0,03, 0,25 ± 0,02 та 0,21 ± 0,03 пмоль. Проведена оцінка рівнів досліджених ізоформ Р450 в якості прогностичного маркера розвитку РМЗ свідчить, що у хворих на РМЗ ТНМП реєструються рівні CYP 19A1 і CYP 1B1, які у 1,8 разу вищі, ніж у хворих з РМЗ ЛАМП. Особливо виразним було зростання CYP 19A1 у пацієнток з ТНМП РМЗ віком ≥50 років та/або ІМТ ≥25 кг/м2. Співвідношення рівнів CYP 1A2 зворотнє (при РМЗ ТНМП у 1,9 разу нижче, ніж при РМЗ ЛАМП). Збільшення ІМТ у хворих ТНМП РМЗ супроводжується подальшим підвищенням рівнів CYP 19A1.

Рис. 2. Вміст CYP 1B1, CYP 1A2 та CYP 19A1 у пухлинах ТНМП (1) та ЛАМП (2) РМЗ

Виявлені зміни у кількісному та якісному складі ключових ферментів метаболізму естрогенів (CYP 1A2, CYP 1B1, CYP 19A1) у клітинах МЖТ викликають низку нерегульованих подій, пов’язаних з утворенням генотоксичних продуктів радикальної природи. При дії CYP 1B1 окиснення E2 до катехолу та хінону призводить до пошкодження ДНК шляхом утворення адуктів 4-OHE2-N7-Gua (схема утворення наведена на рис. 3) та 4-OHE2-N3-Ade. Рівень адуктів залежить від часу впливу та концентрації речовин, що реагують. Продукти окиснення Е2 є радикалами та мають високий реакційний потенціал, тому утворення їх адуктів з ДНК відповідає кінетиці Міхаеліса — Ментена (костанта Міхаеліса — Ментена — км; каталітична ефективність — kcat). При аналізі утворення адукту 4-OHE2-N7-Gua було виявлено, що kм,=5,3 ± 0,4 мкмоль/л; kcat, 53,0 ± 1,3/год, що у 1,41 разу більше, ніж утворення адукту з аденіном (4-OHE2-N3-Ade, kм, 3,9 ± 0,9 мкмоль/л; kcat, 38,0 ±0,95/год). Адукти ДНК 4-OHE2-N7-Gua та 4-OHE2-N3-Ade видаляються щляхом розщеплення глікозидного зв’язку, а на місці видаленого адукту залишаються апуринові ділянки, що призводить до неправильного кодування під час реплікації ДНК та мутацій, типу трансверсій G→T [10, 11].

Рис. 3. Схема реакцій опосередкованого CYP 1B1 окислення E2 до E2–3,4-Q та утворення адукту 4‑OHE2‑N7‑Gua [5]

Як видно з результатів, представлених на рис. 4, швидкість генерування СР у пухлині та у ЖТ, що контактує з нею, хворих на ТНМП вища, ніж у пацієнтів з ЛАМП РМЗ. Обидва показники зростають за наявності надлишкової маси тіла (ІМТ ≥ 25 кг/м2), особливо у пацієнток з ТНМП РМЗ. Фізіологічні концентрації СР мають вирішальне значення для забезпечення виживання клітин, а генерування нерегульованих рівнів є шкідливим для клітин і вважається ключовим фактором для розвитку ряду захворювань, зокрема таких, як нейродегенеративні, серцево-судинні та рак. Клітини пухлин зазвичай піддаються впливу високих рівнів СР, що додатково стимулює формування злоякісного фенотипу через стійкі стимули до проліферації, ухилення від апоптозу, ангіогенезу, інвазивності та метастазування. Навіть фізіологічні концентрації естрогену або його метаболітів запускають реакції генерування реактивних форм кисню (РФК), які індукують синтез ДНК, посилюють фосфорилювання кіназ та активують фактори транскрипції (зокрема, AP-1, NRF1, E2F, NF-kB та CREB). Утворені під час метаболізму естрогенів сполуки шляхом індукції геномної нестабільності та передачі сигналу до редокс-залежних факторів транскрипції спричиняють трансформацію клітин, міграції пухлинних клітин та їх інвазії [12]. Ми підтримуємо думку, що індукування естрогеном СР є ключовим механізмом канцерогенезу, тому що естроген-індуковані РФК можуть функціонувати як незалежні модифікатори фосфатаз і кіназ для активації факторів транскрипції генів-мішеней, які беруть участь у прогресуванні раку.

аб
Рис. 4. Рівні СР у пухлинах та ЖТ хворих на ТНМП (а) та ЛАМП (б) РМЗ: 1 — у ЖТ на відстані 3 см від пухлинного вузла; 2 — у пухлинній тканині (ІМТ <25 кг/м2); 3 — у пухлинній тканині (ІМТ ≥25 кг/м2); 4 — у ЖТ, яка контактує з пухлиною (ІМТ <25 кг/м2); 5 — у ЖТ, яка контактує з пухлиною (ІМТ ≥ 25 кг/м2)

Нами виявлено значне накопичення семихінонів у ЖТ, яка контактує з пухлинним вузлом та тканині аденокарциноми у порівнянні із ЖТ, яка відібрана на відстані 3 см від пухлини (рис. 5). Утворені нерегульовані рівні семихінонів викликають пошкодження ДНК та окиснення SH-груп у білках, зокрема FeS-білках мітохондрій. Катехол естроген-3,4-хінон вважається основним канцерогенним метаболітом естрогенів. Існує дедалі більше підтверджень критичної ролі 4-OHE2 у гормональному канцерогенезі через утворення адуктів з ДНК та СР, що, нарешті, сприяє трансформації нормальних клітин епітелію МЗ та нерегульованому росту клітин РМЗ [13]. Ми підкреслюємо онкогенну роль СР та 4-OHE2 в індукованому катехол-естрогенами канцерогенезі МЗ.

Рис. 5. Рівні семихінону, які визначаються: 1 — у ЖТ на відстані 3 см від пухлини (0,96 ± 0,03); 2 — у ЖТ, яка контактує з пухлиною (1,58 ± 0,06); 3 — в аденокарциномі МЗ (2,31 ± 0,08)

Досліджені також концентрації окисно-індукованих модифікацій гуаніну — 8-гідрокси-2’-дезоксигуанозину (8-OHdG) у сечі хворих на РМЗ (рис. 6). Встановлено, що рівні 8-OHdG у сечі пацієнтів з ТНМП РМЗ у 13 раз перевищують значення цього показника у здорових людей, та у 1,8 разу вищі, ніж у хворих з ЛАМП РМЗ. Існує значний взаємозв’язок між підвищеним рівнем 8-OHdG у сечі та низьким рівнем виживаності хворих. Методом багатофакторного аналізу Кокса виявлено, що рівні 8-OHdG у хворих на ТНМП та ЛАМП РМЗ є незалежним прогностичним маркером виживаності (відносний ризик (ВР) 2,12 (95% довірчий інтервал (ДІ) 1,48–3,005). Вірогідно, це зумовлюють зміни у геномі клітин МЗ, які індукуються окисною атакою СР, викликаною естроген-індукованим окиснювальним стресом у поєднанні з рецептор-опосередкованою проліферацією пошкоджених клітин. Раніше нами було показано, що концентрації окисно-індукованих модифікацій гуаніну (8-OHdG) у ДНК особливо підвищені на ранніх етапах пухлинного процесу у порівнянні з пухлинами на більш пізніх стадіях. Це свідчить, що СР відіграють важливу роль на ранніх стадіях канцерогенезу [14, 15].

Рис. 6. Рівні швидкості утворення маркера окисного пошкодження ДНК (8-охоdG) в сечі здорових жінок (1) та хворих на ТНМП (2) і ЛАМП (3) РМЗ

Проведено регресійний аналіз взаємозв’язку між рівнями CYP 1A2, CYP 1В1 в пухлині та віком і ІМТ пацієнток, молекулярним підтипом РМЗ, тривалістю впливу естрогену до постменопаузального періоду життя жінок (таблиця). Виявлено позитивну асоціацію активності цитохрому Р450 з ризиком несприятливого перебігу РМЗ, особливо у хворих на ТНМП РМЗ, низьким рівнем СYР 1А2 та високим СYР 1В1 порівняно з пацієнтами з ЛАМП РМЗ. Потенційними предикторами можуть бути також ІМТ пацієнток та тривалість впливу естрогену.

Таблиця. Результати аналізу кореляцій високих рівнів CYP 1B1 та низьких CYP 1A2 ізоформ Р450 з загальною 5-річною виживаністю хворих на РМЗ
ХарактеристикиОднофакторний аналіз, ВР (95% ДІ)pБагатофакторний аналіз, ВР (95% ДІ)p
Вік (<50 проти ≥50 років)0,83 (0,548–1,310)0,44Не проводили
ІМТ (<25 проти ≥25 кг/м2)0,16 (0,12–0,27)<0,0010,26 (0,16–0,42)0,001
ЛАМП проти ТНМП РМЗ0,22 (0,07–0,66)0,0030,37 (0,12–1,20)0,10
Тривалість впливу естрогену до менопаузального періоду життя(< 27 проти ≥27 років)2,51 (1,53–4,10)<0,0011,34 (0,75–2,37)0,33
Високі рівні CYP 1B1 та низькі CYP 1A2 проти низьких рівнів CYP 1B1 та високих CYP 1A22,47 (1,25–2,87)0,0203,42 (1,25–3,91)0,02

Оцінили також вплив різних рівнів білків CYP 1B1 і CYP 1A2 на прогноз перебігу захворювання у пацієнток з різними молекулярними підтипами РМЗ: аналіз БРВ хворих за Капланом — Мейєром показав значну відповідність між високим вмістом CYP 1B1 і низьким CYP 1A2 та гіршою 5-річною БРВ у пацієнток як з ТНМП (p = 0,05; ВР = 0,63 (95% ДI 0,27–1,78)), так і з ЛАМП РМЗ (p = 0,01; ВР = 0,23 (95% ДI = 0,14–0,81)) (рис. 7, 8). Показники БРВ пацієнток з високими рівнями CYP 1A2 та низькими CYP 1B1 були кращими.

Рис. 7. БРВ хворих на ТНМП РМЗ залежно від рівнів ізоформ цитохрому Р450: 1 — низькі рівні CYP 1A2 та високі CYP 1B1; 2 — високі рівні CYP 1A2 та низькі CYP 1B1 (аналіз за методом Каплана — Мейера, p = 0,05)
Рис. 8. БРВ хворих на ЛАМП РМЗ залежно від рівнів ізоформ цитохрому Р450: 1 — низькі рівні CYP 1A2 та високі CYP 1B1; 2 — високі рівні CYP 1A2 та низькі CYP 1B1 (аналіз за методом Каплана — Мейера, p = 0,05)

Таким чином, виявлені зміни у функціонуванні цитохрому Р450, а саме зростання активності CYP 1B1, CYP 19A1 та зниження активності CYP 1A2 може відіграти значну роль у тривалості експозиції тканин до метаболітів естрогену, оскільки вони головним чином відповідають за метаболізм 17β-естрадіолу після його перетворення на естрон. CYP 1A2 є основним ферментом І фази детоксикації і на нього припадає близько 15,0% загального вмісту цитохрому в печінці, де він каталізує 2-гідроксилювання 50,0% всього естрогену. Збільшення утворення 2-гідроксильованих естрогенів відповідало б зниженому ризику РМЗ, оскільки 2-гідрокси­естрогени слабко зв’язуються з рецепторами естрогену та мають менший потенціал до пошкоджень клітин молочної залози. Зростання активності ізоформ CYP 1В1 і СYР 19А1 у ЖТ сьогодні визначається фактором ризику прогресування РМЗ, особ­ливо за наявності ожиріння та підвищення тривалості впливу естрогену, а терапевтичне підвищення активності CYP 1A2 може сприяти зниженню ризику виникнення РМЗ [16, 17]. Нерегульоване генерування СР та РФК діє як суттєвий ефектор для виникнення та посилення геномної нестабільності та трансдукції окисно-відновної сигналізації. Опосередковане естрогеном генерування СР мітохондріями спричиняє мутації ДНК та пошкодження білків мітохондрій. Це зумовлює зміни в енергетичному обміні та модулювання кількох окисно-відновних білків, відповідальних за проліферацію клітин та антиапоптоз. Отже, естрогени, посилюючи толерантність до СР та РФК, завдяки збільшенню генерування СР, у кінцевому підсумку призводять до естроген-опосередкованого канцерогенезу та злоякісної трансформації. Регулювання естроген-опосередкованої толерантності до СР може забезпечити новий та ефективний підхід селективного протипухлинного впливу без пошкодження нормальних клітин. Для цього потрібно навчитися оцінювати точний редокс-гомеостаз у різних компартментах клітин та їх мікрооточенні і використовувати як новий шлях для оптимізації терапії естроген-опосередкованого раку.

ВИСНОВКИ

1. Встановлено, шо потенційним предиктором несприятливого перебігу ТНМП і ЛАМП РМЗ може бути рівень цитохромів CYP 1A2 і СYР 1В1, а також ІМТ пацієнток і тривалість впливу естрогенів.

2. Показано, що спектр і виразність змін рівнів ізоформ Р450 залежать від молекулярного підтипу РМЗ: у хворих на РМЗ ТНМП порівняно з пацієнтками з ЛАМП рівні CYP 19A1 і CYP 1B1 значно вищі, а рівень CYP 1A2 — суттєво нижчий.

3. Виявлено кореляційну залежність між високим рівнем CYP 1B1 і низьким CYP 1A2 та гіршою 5-річною БРВ у пацієнток як з ТНМП, так і ЛАМП РМЗ.

4. Швидкість генерування СР в пухлинній та жировій тканині, яка контактує з пухлиною, вища при РМЗ ТНМП, порівняно з ЛАМП; за наявності надлишкової маси тіла цей показник зростає в обох групах хворих.

5. Показано зв’язок між підвищенням рівня маркера окиснення ДНК (8-OHdG) в сечі та ЗВ хворих на РМЗ.

Робота виконана за підтримки цільової комплекс­ної міждисциплінарної програми наукових досліджень НАН України 2017–2021 рр. «Молекулярно-біологічні фактори гетерогенності злоякісних клітин та варіабельність клінічного перебігу гормонозалежних пухлин» (№ держреєстрації 0117U002034).

CПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Lefranc C, Friederich-Persson M, Palacios-Ramirez R, Aurelie Nguyen Dinh Cat. Mitochondrial oxidative stress in obesity: role of the mineralocorticoid receptor. J Endocrinol 2018; 238 (3): R143–R159.
2. Horn J, Vatten L. Reproductive and hormonal risk factors of breast cancer: a historical perspective. Int J Women’s Health 2017; 2017 (9): 265–72.
3. Stocco C. Tissue physiology and pathology of aromatase. Steroids 2012; 77 (1–2): 27–35.
4. Belous AR, Hachey DL, Dawling Sh, et al. Cytochrome P450 1B1-mediated estrogen metabolism results in estrogen-deoxyribonucleoside adduct formation. Cancer Res 2007; 67 (2): 812–7.
5. Kalyanaraman B, Sealy RC, Sivarajah K. An electron spin resonance study of o-semiquinones formed during the enzymatic and autoxidation of catechol estrogens. J Biol Chem 1984; 259: 14018–22.
6. Akanni A, Abul-Hajj YJ. Estrogen-nucleic acid adducts: dissection of the reaction of 3,4-estrone quinone and its radical anion and radical cation with deoxynucleosides and DNA. Chem Res Toxicol 1999; 12(12): 1247–53.
7. Embrechts J, Lemiere F, Van Dongen W, et al. Detection of estrogen DNA-adducts in human breast tumor tissue and healthy tissue by combined nano LC-nano ES tandem mass spectrometry. J Am Soc Mass Spectrom 2003; 14 (5): 482–91.
8. Burlaka AP, Motuzyuk IM, Sydorchuk OI, Virko SV. Cytochrome P-450, estrogen metabolites and superoxide radicals in breast cancer initiation and progression. Oncology 2020; 22(1–2): 42–6. in Ukrainian
9. Burlaka A, Rudiuk T, Burlaka A, Kolesnik O. 8-hydroxy-deoxyguanosine as an independent prognostic factor in patients with metastatic colorectal cancer. Archives Balkan Medical Union 2019; 54 (3): 445–54.
10. Cavalieri EL, Rogan EG. Role of aromatic hydrocarbons in disclosing how catecholestrogens initiate cancer. Adv Pharmacol 1998; 42: 837–40.
11. Loeb LA, Preston BD. Mutagenesis by apurinic/apyrimidinic sites. Annu Rev Genet 1986; 20: 201–30.
12. Hui Tian, Zhen Gao, Gang Wang, Huizhong Li, Jun Nian Zheng. Estrogen potentiates reactive oxygen species (ROS) tole­rance to initiate carcinogenesis and promote cancer malignant transformation. Tumour Biol 2016; 37 (1): 141–50.
13. Okoh V. 4-hydroxy estradiol-induced oxidant-mediated signaling is involved in the development of breast cancer. FIU Electronic Theses and Dissertations. 2010. https://digitalcommons.fiu.edu/etd/348 DOI: 10.25148/etd.FI11041501
14. Burlaka АP, Virko SV, Burlaka AA, et al. Cytochrome P450 content in primary tumors and liver metastases of patients with metastatic colorectal cancer. Exp Oncol 2020; 42 (4): 330–2.
15. Burlaka AA, Vovk AV, Burlaka AP, Kolesnik OO. DNA oxi­dation in patients with metastastic colorectal cancer: clinical significance of 8-hydroxy-deoxyguanosine as an independent prognostic factor. Exp Oncol 2019; 41 (1): 26–31.
16. Sin-Aye Park. Catechol estrogen 4-hydroxyestradiol is an ultimate carcinogen in breast cancer. Biomed Sci Letters 2018; 24: 143–9.
17. Sateesh R, Aparna Rajeshwar Rao Bitla, Sandya Rani Budugu, et al. Oxidative stress in relation to obesity in breast cancer. Ind J Cancer 2019; 56 (1): 41–4.

Адреса для листування:
Бурлака А.П.
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології
iм. Р.Є. Кавецького НАН України
03022, Київ, вул. Васильківська, 45
E-mail: apburlaka@gmail.com

Одержано: 17.03.2021


Без коментарів » Додати коментар