ВПЛИВ СПЕРМІНУ ТА ЙОГО КОМБІНАЦІЇ З ІНГІБІТОРАМИ СПЕРМІНОКСИДАЗИ НА ПРОФІЛЬ ПОЛІАМІНІВ І ВИЖИВАНІСТЬ КЛІТИН РАКУ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ ЛЮДИНИ

О.О. Кленов, С.П. Залєток, Ю.В. Яніш, І.О. Сумнікова
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України, Київ, Україна

DOI: https://doi.org/10.15407/oncology.2024.02.112

Мета: дослідити дію сперміну (Спн), інгібіторів сперміноксидази (СМО) та їх комплексний вплив на профіль поліамінів в клітинних лініях раку передміхурової залози (РПЗ) людини та співставити зміни профілю поліамінів з виживаністю пухлинних клітин. Об’єкт і методи: дослідження проведені на культурах клітин гормонозалежної (LNCaP) та гормононезалежної (DU-145) ліній. Профіль поліамінів в пухлинних клітинах та активність СМО і поліаміноксидази (ПАО) визначали за допомогою методу високоефективної рідинної хроматографії. Результати: додавання в культуральне середовище Спн викликало суттєве накопичення цього поліаміну в клітинах, зменшення вмісту путресцину (Пут) та спермідину (Спд). Застосування інгібіторів СМО (хлоргексидину і MDL-72527) супроводжувалося зниженням рівня Спд та накопиченням ацетильованого спермідину (АцСпд). Застосування Спн призводило до падіння показника проліферації — молярного співвідношення Спд/Спн. Особливо низькі значення співвідношення Спд/Спн спостерігали при використанні сперміну разом з інгібіторами СМО. При застосуванні Спн разом з інгібіторами СМО були найнижчими і показники виживаності клітин. Це свідчить про більш ефективне гальмування росту клітин при поєднаному застосуванні цих чинників, порівняно із застосуванням їх окремо, навіть у значно вищих концентраціях. Застосування хлоргексидину окремо і спільно зі Спн призводило до зниження активності СМО та ПАО. Висновки: застосування Спн окремо та разом з інгібіторами СМО викликає характерні для гальмування росту зміни профілю поліамінів в пухлинних клітинах (зменшення вмісту Спд, Пут та збільшення Спн) і зниження молярного співвідношення Спд/Спн. Ці зміни супроводжуються зниженням виживаності клітин гормонозалежної (LNCaP) і гормонорезистентної (DU-145) ліній РПЗ людини. Отримані результати свідчать про перспективність подальшого вивчення сперміну та його комбінацій з інгібіторами СМО як потенційних засобів лікування РПЗ.