ОЦІНКА ДНК-СТАТУСУ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПРЕСІЇ ЦИКЛІНІВ D1, Е І ТРАНСКРИПЦІЙНОГО ФАКТОРА E2F1 У КЛІТИНАХ ЕПІТЕЛІАЛЬНИХ ПУХЛИН ЕНДОМЕТРІЯ

DOI: 10.32471/oncology.2663-7928.t-21-3-2019-g.7783

На сьогодні відомо, що структурні й функціональні порушення в онкогенах та генах-супресорах асоціюються зі значними змінами вмісту ДНК у пухлинних клітинах, що призводить до дестабілізації геному та патологічної проліферації [1, 2]. Остання зумовлена складною послідовністю подій сигнальної трансдукції, спрямованої на регуляцію комплексів циклінів і циклінзалежних кіназ, які забезпечують перехід від однієї фази клітинного циклу до наступної. Перехід від G1- до S-фази клітинного циклу регулюється комплексами циклін D1/Cdk4,6 та циклін Е/Cdk2. При мітогенних сигналах, що спричиняють фактори росту, комплекс циклін D1/Cdk46 фосфорилює пухлинний супресор pRb, внаслідок чого із комплексу Rb-E2F1 відокремлюється транс­крипційний фактор E2F1, який індукує експресію генів, що контролюють клітинний цикл і відповідно проліферативну активність клітин. Циклін Е зазвичай індукується E2F1 і швидко деградує в ранній S-фазі. Зазначений циклін також відіграє роль у реплікації ДНК та копіювання центросом [3–5]. Згідно з даними літератури у ряді злоякісних новоутворень часто виявляють пошкодження ключових регуляторів клітинного поділу циклінів Е і D1, а їх гіперекс­пресія є показником пухлинної прогресії багатьох гормонозалежних пухлин [5–9].

Рак ендометрія (РЕ) — одна з найпоширеніших пухлин органів жіночої репродуктивної системи, для якої характерна молекулярна гетерогенність, що потенціює формування варіантів РЕ з різними біологічними особливостями, які зумовлюють ступінь його агресивності та клінічний поліморфізм [10, 11].

Це дає підстави пошуку факторів, які дозволять об’єктивно оцінити ступінь злоякісності пухлинного процесу ендометріоїдної карциноми ендометрія і визначити пухлини з більш агресивним перебігом захворювання.

Враховуючи вищевикладене, мета дослідження полягала в оцінці плоїдності, експресії циклінів D1 та Е і транскрипційного фактора E2F1 залежно від клініко-патологічних особливостей РЕ.

ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Робота виконана на операційному матеріалі 68 хворих на РЕ І–ІІ стадії (класифікація за FIGO, 2009), які не отримували спеціального лікування до оперативного втручання, середній вік пацієнток становив 59,3 ± 3,2 року. Усі пацієнтки перебували на лікуванні у відділенні онкогінекології Національного інституту раку Міністерства охорони здоров’я України і дали інформовану згоду на використання їх операційного матеріалу для проведення на­укових досліджень.

Морфологічну верифікацію характеру патологічного процесу в ендометрії та ступінь диференціювання пухлин проводили на препаратах, забарвлених гематоксиліном і еозином, згідно з критеріям Все­світньої організації охорони здоров’я [12].

Методом проточної цитометрії у суспензії пухлинних клітин після їх фарбування флюорохромом (пропідіум йодид — PI) оцінювали плоїдність і вміст епітеліальних клітин РЕ у фазах мітотичного циклу, використовуючи метод проточної цитометрії [13]. Дослідження проводили на проточному цитофлуориметрі EPICS-XL («Beckman Coulter», США).

Враховуючи гетерогенність клітинного складу ендометріоїдних карцином ендометрія, перед початком дослідження за експресією маркера епітеліальних клітин — пан-цитокератину клон (C11), міченого вторинним антитілом FITC (Fluorescein isothiocyanate), було визначено ділянку, що містила епітеліальні клітини.

Отримані дані обробляли за допомогою комп’ю­терної програми ModFit LT, що дає змогу аналізувати плоїдність і розподіл пухлинних клітин (ПК) за фазами мітотичного циклу. Частку клітин з різним вмістом ДНК на гістограмі обчислювали як відсоток від загального числа досліджених клітин. Частку клітин у різних фазах мітотичного циклу визначали у відсотках (%). Стандартом диплоїдного вмісту ДНК були лімфоцити периферичної крові умовно здорового донора. Індекс проліферації (ІП) ПК оцінювали за кількістю клітин у фазі S + G2/M (%). Значення ІП і кількості клітин у S-фазі вище медіани (Ме) вважали високими, нижче за Ме — низькими.

Для оцінки ступеня анеуплоїдії обчислювали індекс ДНК (іДНК) як співвідношення між значенням каналу піку G0/G1 диплоїдного зразка. іДНК диплоїдних клітин відповідав 1,0. Якщо на ДНК-гістограмі був один пік, що відповідав нормальному вмісту ДНК у клітинах, пухлину вважали диплоїдною. Якщо був пік, що відрізнявся від диплоїдного, пухлину вважали анеуплоїдною, з іДНК, що не дорівнював 1,0.

Імуногістохімічне (ІГХ) виявлення циклінів D1, Е і транскрипційного фактора E2F1 здійснювали на депарафінованих зрізах пухлин ендометрія, з використанням МкАТ до циклінів D1 (AB2070433 Santa Cruz Biotechnology, USА) та Е (13A3, Novocastra, UK), до транскрипційного фактора E2F1 (2E10, Sigma, USА). Експресію маркерів оцінювали шляхом підрахунку кількості позитивно забарвлених клітин — індекс мітки (ІМ, %). У кожному випадку аналізували 800–1000 ПК.

Позитивною експресією циклінів D1 і Е вважали кількість позитивно забарвлених клітин > 5% [14, 15]. Статистичну обробку даних проводили за допомогою пакета програм Statistica 7.0 (StatSoft, Inc.) з використанням непараметричних критеріїв Манна — Уїтні. Достовірними вважали відмінності при р < 0,05.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Встановлено, що всі досліджені пухлини були ендометріоїдними карциномами ендометрія різного ступеня диференціювання: високого (G1) — (14 випадків), помірного (G2) — (25 випадків) та низького (G3) — (29 випадків), 57,9% пухлин характеризувалися неглибокою (< ½) інвазією в міометрій і 42,1% пухлин інвазували > ½ міометрія.

Згідно з результатами проточної цитометрії встановлено, що серед досліджених зразків пухлин ендометрія популяція анеуплоїдних клітин визначалась у 9 (15,8%) випадках РЕ. Пухлини ендометрія високого ступеня диференціювання за вмістом ДНК були диплоїдними. Зазначимо, що більшість карцином ендометрія з анеуплоїдією були низького ступеня диференціювання і глибоко інвазували міометрій (77,8%), на відміну від диплоїдних новоутворень, у яких кількість пухлин із такими характеристиками становили 54,2 і 35,4% відповідно (табл. 1).

*р<0,05 порівняно з диплоїдними пухлинами.

При дослідженні вмісту ПК ендометрія у різних фазах мітотичного циклу визначено гетерогенність індивідуальних показників як у диплоїдних пухлинах, так і у новоутвореннях з анеуплоїдією. В останніх спостерігалася варіабельність показника іДНК, який у середньому становив 1,6 ± 1,1 (табл. 2).

У чисельнику — M ± m (%), у знаменнику — індивідуальні коливання показника; *р < 0,05 порівняно з диплоїдними пухлинами.

Зазначимо, що іДНК ≥ 1,3 спостерігався у 77,8% карцином ендометрія з анеуплоїдією, при цьому серед таких пухлин виявлено 57,1% випадків зі значеннями іДНК ≥ 1,5.

Поряд з цим встановлено, що в анеуплоїдних новоутвореннях ендометрія визначалася вірогідно менша кількість клітин у G0/G1 і зростав вміст клітин у S- і G2-/M-фазах порівняно з цими показниками у диплоїдних пухлинах (див. табл. 2). Для анеуплоїдних пухлин характерно значне підвищення ІП порівняно з диплоїдними пухлинами (31,1 проти 22,7%). Переважна більшість анеуплоїдних карцином ендометрія (88,9%) характеризувалась гіперплоїдією і у 11,1% випадків спостерігалась гіпоплоїдія.

Аналіз експресії циклінів D1 і Е та транскрипційного фактора E2F1 залежно від клініко-патологічних характеристик РЕ. При аналізі експресії циклінів D1, Е та фактора транскрипції E2F1 виявлена значна варіабельність кількості ПК ендометрія з експресією цих біомолекулярних маркерів (рис. 1). Так, кількість ПК ендометрія з експресією циклінів D1 і E коливалась у межах від 1,0 до 73,5% та від 1,7 до 51,5% відповідно. Середні значення експресії цих білків були майже однакові і становили: цикліну D1 — 14,6 ± 2,2%, цикліну E — 14,0 ± 2,1%. Кількість E2F1-позитивних ПК ендометрія коливалася від 0 до 49,2%, що у середньому становило 12,3 ± 1,4%.

Рис. 1. Експресія цикліну D1 (а), цикліну Е (б) та E2F1 (в) у карциномах ендометрія. Імуногістохімічний метод, додаткове забарвлення гематоксиліном Майєра. × 400

При оцінці експресії зазначених маркерів залежно від ступеня диференціювання РЕ встановлено тенденцію до збільшення кількості клітин, експресуючих білок циклін D1 у G2- і G3-пухлинах, порівняно з таким у G1-новоутвореннях. Експресія транскрипційного фактора E2F1 вірогідно зростала у низькодиференційованих пухлинах. Найвищий рівень експресії E2F1 визначався у G3-пухлинах (18,1 ± 1,5%), а у G1- і G2-пухлинах цей показник знижувався відповідно до 11,2 ± 2,7 і 13,2 ± 2,0% (табл. 3). Натомість експресія цикліну E у G3-новоутвореннях ендометрія майже не відрізнялася від такої у G1- і G2-пухлинах.

Зіставлення експресії біомолекулярних маркерів залежно від глибини інвазії пухлини в міометрій показало, що у пухлинах ендометрія, які глибоко інвазували міометрій (> ½), визначався вищий вміст E2F1 і цикліну E порівняно з карциномами, з інвазією < ½ міометрія (див. табл. 3). При цьому не виявлено відмінностей за рівнем експресії цикліну D1 залежно від глибини інвазії пухлини у міо­метрій (див. табл. 3).

*p < 0,05 порівняно з G1; **p < 0,05 з інвазією < ½ у міометрій.

Отже, проведене дослідження показало вірогідне зростання кількості ПК ендометрія з експресією транскрипційного фактора E2F1 у низькодиференційованих новоутвореннях і пухлинах, що глибоко інвазували міометрій.

Оцінка експресії циклінів D1 і Е та транскрипційного фактора E2F1 залежно від плоїдності та проліферативної активності клітин РЕ. Встановлено, що експресія цикліну D1 у карциномах ендометрія з більшим вмістом клітин у S-фазі (> Ме) була вірогідно вищою за таку, що визначалась у карциномах ендометрія з меншим вмістом клітин у S-фазі клітинного циклу (рис. 2, а). Натомість, експресія білка циклін Е у пухлинах з великою і малою часткою пухлинних клітин у S-фазі була майже однаковою і відповідно становила 14,0 ± 4,0 і 15,3 ± 2,5% (рис. 2, б).

Рис. 2. Експресія цикліну D1 (а) і цикліну Е (б) у клітинах РЕ залежно від кількості пухлинних клітин у S-фазі мітотичного циклу

Оцінка вмісту циклінів D1 та Е в карциномах ендометрія залежно від ІП показала відмінності в рівні експресії цих показників. Експресія цикліну D1 у новоутвореннях ендометрія з високим (> Ме) і низьким (< Ме) ІП була майже однаковою і становила відповідно 11,8 ± 5,1 і 13,4 ± 2,5%; експресія цикліну Е у пухлинах ендометрія з високим ІП була вірогідно вищою (16,4 ± 5,1%) порівняно з показником у пухлинах з низьким ІП (9,3 ± 1,1%; р = 0,04) (рис. 3).

Рис. 3. Експресія цикліну D1 (а) і цикліну Е (б) у пухлинних клітинах ендометрія залежно від ІП

Визначені вищі показники експресії цикліну Е у клітинах високопроліферуючих пухлин супроводжувалися високою експресією білка E2F1 (рис. 4). Так, вірогідно (р = 0,01) більшу кількість клітин з експресією E2F1 виявляли у карциномах ендометрія з більшою кількістю ПК у S-фазі та високим ІП порівняно з експресією цього маркера у пухлинах з меншою кількістю клітин у S-фазі й нижчим ІП (див. рис. 4).

Рис. 4. Експресія транскрипційного фактора E2F1 у клітинах РЕ залежно від кількості клітин у S-фазі (а) та ІП (б)

При дослідженні кількості клітин з експресією цикліну D1 у пухлинах із різним ДНК-статусом встановлено більшу (p = 0,06) кількість клітин з експресією зазначеного маркера у карциномах ендометрія з анеуплоїдією (23,4 ± 8,3%), порівняно з такою у диплоїдних пухлинах — 11,8 ± 1,6% (рис. 5, а). Водночас у новоутвореннях ендометрія з анеуплоїдією спостерігалась і вірогідно більша кількість клітин з експресією цикліну E і фактора E2F1 (25,8 ± 7,6 і 14,1 ± 1,8% відповідно) порівняно з цими показниками у диплоїдних пухлинах (відповідно 12,2 ± 6,9 і 5,2 ± 1,7%, p < 0,05) (див. рис. 5). Отже, анеуплоїдія та висока проліферативна активність клітин РЕ пов’язані зі зростанням кількості ПК з експресією циклінів D1, Е і транскрипційного фактора E2F1.

Рис. 5. Експресія цикліну D1 (а), цикліну Е (б) і транс­крипційного фактора E2F1 (в) у диплоїдних і анеуплоїдних карциномах ендометрія

Таким чином, проведене дослідження дозволило встановити, що серед ендометріоїдних карцином ендометрія спостерігаються анеуплоїдні пухлини, які характеризуються переважно глибокою інвазією в міометрій і вірогідно меншою кількістю клітин у G0-/G1-фазі, більш високими ІП та експресією циклінів D1, Е і транскрипційного фактора E2F1 порівняно з такими показниками у диплоїдних пухлинах.

Вміст ДНК і показник проліферативної активності — важливі складові, які характеризують біо­логічні особливості злоякісних новоутворень та корелюють з їх агресивністю [16–18]. Це повною мірою стосується РЕ, для якого характерна варіабельність клінічного перебігу, що зумовлена гетерогенністю молекулярного фенотипу цієї форми раку [2, 11, 19, 20].

Серед ендометріоїдних карцином ендометрія анеуплоїдні пухлини виявляли у 15,8% випадках, що узгоджується з даними інших дослідників, які ви­явили анеуплоїдію у 17,0% ендометріоїдних карцином ендометрія [21]. Крім цього, результати проведеного дослідження свідчать про зв’язок між змінам вмісту ДНК у ПК і клініко-патологічними характеристикам РЕ. Так, переважна більшість карцином ендометрія з анеуплоїдією характеризувалися такими показниками агресивності пухлинного процесу, як висока проліферативна активність (ІП = 31,1 ± 3,2%) і глибока інвазія пухлини в міометрій (77,8% випадків), що відрізняло їх від диплоїдних новоутворень, в яких зазначені показники становили відповідно 22,7 ± 1,4 і 35,4%.

Слід зазначити, що 66,7% анеуплоїдних карцином ендометрія зі значеннями іДНК ≥ 1,5 характеризувалися низьким ступенем диференціювання і глибокою інвазією в міометрій. Отримані нами дані зіставні з результатами інших досліджень [2], які свідчать, що одним із найбільш значущих маркерів агресивності РЕ є не тільки плоїдність пухлинних клітин, а також показники іДНК. Автори зазначають, що у хворих з ендометріоїдними карциномами ендометрія з анеуплоїдією та значеннями іДНК ≥ 1,2 відзначається несприятливий перебіг захворювання.

Отже, при іДНК ≥ 1,5 анеуплоїдний ДНК-профіль асоціюється з вищим ступенем морфологічної злоякісності порівняно з анеуплоїдними пухлинами з іДНК < 1,5 та диплоїдними новоутвореннями.

Визначене у нашому дослідженні зростання експресії циклінів D1, Е і E2F1 та ІП у карциномах ендометрія низького ступеня диференціювання, пухлинах із глибокою інвазією в міометрій та з анеуплоїдією може бути результатом мутаційних або епігенетичних змін їх генів. Не можна виключити, що зростання експресії фактора транскрипції Е2F1 пов’язано з інактивацією білка pRb, який діє на промоторні елементи багатьох клітинних генів, зокрема онкогена c-MYC, експресія яких специфічна для S-фази клітинного поділу [3, 4]. У свою чергу, онкопротеїн c-Myc є безпосереднім позитивним регулятором E2F1. Тобто дисфункція c-Myc і E2F1 може відігравати одну з провідних ролей у регуляції проліферативної активності злоякісних ново­утворень, у тому числі РЕ. Окрім взаємодії з c-Myc, E2F1 може спричиняти порушення репараційних процесів ДНК, що також призводить до набуття пухлиною більш агресивних фенотипів і прогресування захворювання [22, 23].

На зв’язок між підвищеною експресією циклінів D1 і Е та зростанням злоякісності пухлин вказують також інші дослідники, які показали, що гіперекспресія цикліну D1 у помірно- і низькодиференційованих карциномах ендометрія призводить до втрати експресії PTEN і корелює з агресивністю новоутворень [24]. При дослідженні раку молочної залози встановлено, що гіперекспресія цикліну Е асоціюється з анеуплоїдією і пов’язана з агресивним фенотипом пухлини [25].

Іншими авторами показано, що мутації чи ампліфікація генів CCND1 і CCNE1 призводять до інактивації їхніх білкових продуктів циклінів D1 і Е, що часто спостерігається при багатьох злоякісних новоутвореннях, включаючи рак молочної залози, легені, й корелює з більшою агресивністю пухлинного процесу [5, 6].

За даними S. Santala та співавторів [15], висока експресія цикліну Е у карциномах ендометрія корелювала з меншим терміном життя хворих із цими пухлинами. Результати ряду досліджень свідчать, що ампліфікація CCNE1 асоціюється з низьким ступенем диференціювання, глибокою інвазією пухлини в міометрій і є незалежним прогностичним фактором загальної виживаності хворих на РЕ [26, 27].

Враховуючи, що експресія циклінів D1 і Е у злоякісно не трансформованій клітині знижується на початку S-фази [28], можна припустити, що визначена у нашому дослідженні однакова експресія цикліну D1 у ПК ендометрія з більшою і меншою S-фазою і вищий рівень експресії цикліну Е у пухлинах із більшою S-фазою може бути результатом дерегульованої експресії зазначених маркерів.

Виявлений високий ІП у клітинах РЕ, особливо у новоутвореннях з анеуплоїдією та низького ступеня диференціювання, може бути пов’язаний не тільки з порушеннями роботи генів циклінів D1 і E, а і з інактивацією їх безпосередніх інгібіторів — p16INK4a і p21WAF1/CIP1, що характерно для пухлин ендометрія з високим ступенем злоякісності [29]. Порушення експресії p16INK4a може індукуватись шляхом мутації чи гіперметилування промотора його гена, який стимулює надмірну активність комплексів циклін D1/Cdk4 і циклін D1/Cdk6 та фосфорилювання pRb, що спостерігається у багатьох неоплазіях людини [30–32]. Слід зазначити, що білок p21WAF1/CIP1 запобігає фосфорилюванню pRb шляхом інгібування активації цикліну E/cdk2 комплексів [33]. Цей білок також є потужним негативним регулятором фактора транскрипції E2F1, онкогена c-MYC і STAT3 [33, 34]. Втрата експресії та/чи дисфункція p21WAF1/CIP1 корелює з прогресією багатьох солідних злоякісних новоутворень [34, 35].

Крім цього, більший ІП в анеуплоїдних пухлинах ендометрія порівняно з диплоїдними новоутвореннями може бути пов’язаний зі змінами експресії маркерів міжклітинної адгезії. Як виявлено нами раніше [36], прогресування ендометріоїдної карциноми ендометрія, у тому числі підвищення проліферативного потенціалу, асоціюється зі зростанням експресії Е-кадгерину в цитоплазмі та β-катеніну в ядрі. Експресований у ядрі β-катенін може активувати експресію низки генів-мішеней, у тому числі онкоген c-MYC, цикліну D1 і VEGF, що призводить до зростання проліферативного і ангіогенного потенціалу злоякісного новоутворення [37].

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження виявлено варіабельність ендометріоїдної карциноми ендометрія за експресією маркерів проліферативної активності — циклінів D1, Е та транскрипційного фактора E2F1, підвищена експресія яких асоціюється з низьким ступенем диференціювання, високими значеннями індексу проліферації та анеуплоїдією. Остання пов’язана з таким показником прогресії пухлинного процесу, як глибока інвазія пухлини в міометрій. Виявлені фенотипові особливості РЕ водночас зі статусом ДНК можуть бути основою для визначення більш агресивних форм цієї патології.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Song T, Lee J-W, Kim H-J, et al. Prognostic significance of DNA ploidy in stage I endometrial cancer. Gynecol Oncol 2011; 122 (1): 79–82.
2. Pradhan M, Abeler VM, Danielsen HE, et al. Prognostic importance of DNA ploidy and DNA index in stage I and II endometrioid adenocarcinoma of the endometrium. Аnnals Oncol 2012; 23 (5): 1176–84.
3. Chang CN, Feng MJ, Chen YL, et al. p15(PAF) is an Rb/E2F-regulated S-phase protein essential for DNA synthesis and cell cycle progression. PLoS One 2013; 8 (4): e61196.
4. Dong P, Maddali MV, Srimani JK, et al. Author Correction: Division of labour between Myc and G1 cyclins in cell cycle commitment and pace control. Nat Commun 2018; 9 (1): 4766.
5. Huang LN, Wang DS, Chen YQ, et al. Meta-analysis for cyclin E in lung cancer survival. Clin Chim Acta 2012; 413 (7–8): 663–8.
6. Gao S, Ma JJ, Lu C. Prognostic value of cyclin E expression in breast cancer: A meta-analysis. Tumour Biol 2013; 34 (6): 3423–30.
7. Ramos-García P, Gil-Montoya JA, Scully C, et al. An update on the implications of cyclin D1 in oral carcinogenesis. Oral Dis 2017; 23 (7): 897–912.
8. Ortiz AB, Garcia D, Vicente Y, et al. Prognostic significance of cyclin D1 protein expression and gene amplification in invasive breast carcinoma. PLoS One 2017; 12 (11): e0188068.
9. Ramos-García P, González-Moles MÁ, Ayén Á, et al. Predictive value of CCND1/cyclin D1 alterations in the malignant transformation of potentially malignant head and neck disorders: Systematic review and meta-analysis. Head Neck 2019; 41 (9): 3395–407.
10. Talhouk A, McConechy MK, Leung S, et al. A clinically applicable molecular-based classification for endometrial cancers. Br J Cancer 2015; 113: 299–10.
11. Yusuda M. Immunohistochemical characterization of endometrial carcinomas: endometrioid, serous and clear cell adenocarcinomas in association with genetic analysis. J Obstet Cynaecol Res 2014; 40 (12): 2167–76.
12. Kurman RJ, Carcangiu ML, Herrington CS, Young RH. WHO classification of tumours of female reproductive organs. Lyon: IARC 2014: 307 p.
13. Nicoletti G, Migliorati M, Pagliacci C, et al. A repid and simpl method for measuring thymocyte apoptosis by propidium iodide staining and flou cytometry. J Immunol Methods 1991; 139: 271–79.
14. Khabaz MN, Abdelrahman AS, Butt NS, et al. Cyclin D1 is significantly associated with stage of tumor and predicts poor survival in endometrial carcinoma patients. Ann Diagn Pathol 2017; 30: 47–51.
15. Santala S, Talvensaari-Mattila A, Soini Y, Santala M. Cyclin E expression correlates with cancer-specific survival in endometrial endometrioid adenocarcinoma. Anticancer Res 2015; 35 (6): 3393–7.
16. Hveem TS, Merok MA, Pretorius ME, et al. Prognostic impact of genomic instability in colorectal cancer. Br J Cancer 2014; 110 (8): 2159–64.
17. Pinto AE, Pereira T, Silva GL, André S. Prognostic relevance of DNA flow cytometry in breast cancer revisited: The 25-year experience of the Portuguese Institute of Oncology of Lisbon. Oncol Lett 2017; 13 (4): 2027–33.
18. Danielsen HE, Pradhan M, Novelli M. Revisiting tumour aneuploidy — the place of ploidy assessment in the molecular era. Nat Rev Clin Oncol 2016; 13 (5): 291–304.
19. Talhouk A, McConechy MK, Leung S, et al. A clinically applicable molecular-based classification for endometrial cancers. Br J Cancer 2015; 113 (2): 299–310.
20. Talhouk A, McConechy MK, Leung S, et al. A simple, genomics-based clinical classifier for endometrial cancer. Cancer 2017; 123 (5): 802–13.
21. Green RW, Engblom S, Baldetorp B, et al. Cell proliferation, measured as flow cytometric S-phase fraction, is a strong prognostic indicator in FIGO stage I endometrioid endometrial carcinoma: a population-based study. Acta Obstetricia et Gynecol Scandinavica 2015; 94: 1064–73.
22. Murphy DG, Risbridger GP, Bristow RG, Sandhu S. The evolving narrative of DNA repair gene defects: distinguishing indolent from lethal prostate cancer. Eur Urol 2017; 71 (5): 748–49.
23. Mateo J, Boysen G, Barbieri CE, et al. DNA repair in prostate cancer: biology and clinical implications. Eur Urol 2017; 71 (3): 417–425.
24. Wu W, Slomovitz BM, Soliman PT, et al. Correlation of cyclin D1 and cyclin D3 overexpression with the loss of PTEN expression in endometrial carcinoma. Int J Gynecol Cancer 2006; 16: 1668–72.
25. Lindahl T, Landberg G, Ahlgren J, et al. Overexpression of cyclin E protein is associated with specific mutation types in the p53 gene and poor survival in human breast cancer. Carcinogenesis 2004; 25 (3): 375–80.
26. Buchynska LG, Brieieva OV, Iurchenko NP. Assessment of HER-2/neu, с-MYC and CCNE1 gene copy number variations and protein expression in endometrial carcinomas. Exp Oncol 2019; 41 (2): 138–43.
27. Nakayama K, Rahman MT, Rahman M, et al. CCNE1 amplification is associated with aggressive potential in endometrioid endometrial carcinomas. Int J Oncol 2016; 48 (2): 506–16.
28. Alao JP. The regulation of cyclin D1 degradation: roles in cancer development and the potential for therapeutic invention. Mol Cancer 2007; 6: 24.
29. Buchynska LG, Nesina IP. Expression of the cell cycle regu­lators p53, p21(WAF1/CIP1) and p16(INK4a) in human endometrial adenocarcinoma. Exp Oncol 2006; 28 (2): 152–5.
30. Bhagat R, Kumar SS, Vaderhobli S, et al. Epigenetic alteration of p16 and retinoic acid receptor beta genes in the development of epithelial ovarian carcinoma. Tumour Biol 2014; 35: 9069–78.
31. Salo-Mullen EE, O’Reilly EM, Kelsen DP, et al. Identification of germline genetic mutations in patients with pancreatic cancer. Cancer 2015; 121 (24): 4382–8.
32. Feng W, Han Z, Zhu R, et al. Association of p16 gene methylation with prostate cancer risk: a meta-analysis. J BUON 2015; 20: 1074–80.
33. Felix AS, Sherman ME, Hewitt SM, et al. Cell-cycle protein expression in a population-based study of ovarian and endometrial cancers. Front Oncol 2015; 5: 25.
34. Kreis NN, Sanhaji M, Rieger MA, et al. p21Waf1/Cip1 deficiency causes multiple mitotic defects in tumor cells. Oncogene 2014; 33 (50): 5716–28.
35. Buchynska LG, Iurchenko NP, Glushchenko NM, Nesina IP. Phenotypic features of endometrial tumors in patients with family history of cancer. Exp Oncol 2017; 39 (4): 312–18.
36. Nesina IP, Iurchenko NP, Buchynska LG. Мarkers of the epitelial-mesenchemical transition in the cells of endometrial carcinoma. Exp Oncol 2018; 40 (3): 218–22.
37. Isaeva AV, Zima AP, Shabalova IP, et al. β-Catenin: structure, function and role in malignant transformation of epithelial cells. Vestnik Rossiyskoy akademii meditsinskikh nauk 2015; 70 (4): 475–83 (іn Russian).

Адреса для листування:
Юрченко Н.П.
03022, Київ, вул. Васильківська, 45
Інститут експериментальної патології,
онкології і радіобіології їм. Р.Є. Кавецького
НАН України
E-mail: laboncogen@gmail.com

Одержано: 28.08.2019