ЛЄТРОМАРА (LETROMARA)— НОВИЙ ПРЕПАРАТ ВІДВАТ«ФАРМАК» ДЛЯ ГОРМОНАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ ХВОРИХ НА РАК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ
Наведено інформацію про показання до застосування, переносимість, побічну дію вітчизняного генерика інгібітора ароматази Летрозолу — препарату Лєтромара (Letromara).
В останні місяці 2006 року у продажу з’явився новий засіб для гормональної терапії хворих на рак молочної залози (РМЗ) — Лєтромара (Letromara), що є єдиним препаратом-генериком Летрозолу (4,4’- (1H-1,2,4-тріазол-1-ілметилен)-біс(бензонітрил); код ATC L02B G04) з доведеною біоеквівалентністю in vitro щодо оригінального препарату.
Летрозол — високоспецифічний інгібітор активності ароматази, істотно не впливає на синтез кортикостероїдів у наднирникових залозах, синтез альдостерону, синтез гормонів щитоподібної залози. Лєтромара (летрозол) є нестероїдним конкурентним інгібітором ароматази — ферменту, за участю якого відбувається синтез естрогенів у жінок у постменопаузальний період. Фермент ароматази сприяє перетворенню андрогенів, що синтезуються у надниркових залозах (у першу чергу андростендіону і тестостерону), в естрон і естрадіол. Активність ароматази знижується внаслідок конкурентного зв’язування з субодиницею цього ферменту — гемом цитохрому Р450, що зумовлює зниження біосинтезу естрогенів у всіх тканинах (жировій, печінці, скелетних м’язах), у тому числі у тканинах естрогензалежних пухлин і сприяє їх регресії. Знижує концентрацію естрогенів у системній циркуляції на 75–95%, максимальне зниження досягається через 48–78 год.
Інгібітори ароматази швидко і повністю всмок-
туються з травного тракту після прийому всередину. Їжа незначною мірою сповільнює швидкість всмоктування, проте ступінь абсорбції при цьому не змінюється. Біодоступність — 99,9%. Близько 60% препарату зв’язується з білками плазми крові (переважно з альбуміном), концентрація в еритроцитах становить 80% рівня у плазмі крові. Летрозол швидко і широко розподіляється у тканинах організму. При тривалому лікуванні кумуляції не відбувається. Метаболізується за участю ізоферментів цитохрому Р450 — CYP 3А4, який метаболізує препарат з утворенням неактивного карбінолового метаболіту та CYP 2А6, що утворює цей же метаболіт і його кетоновий аналог. Неактивні метаболіти далі метаболізуються шляхом утворення глюкуронових кон’югатів; виводяться переважно з сечею (близь-
ко 90%), а також з калом. Не менше 75% введеної дози екскретується з сечею у вигляді глюкуроніду карбінолового метаболіту, близько 9% — у вигляді двох невстановлених метаболітів і близько 6% — у вигляді незміненого інгібітора ароматази. Т1/2 за 48 год. Після щоденного застосування 2,5 мг пре-
парату рівноважна концентрація летрозолу досягається за період 2–6 тиж, при цьому вона приблизно у 7 разів вища, ніж після однократного прийому цієї ж дози.
Лєтромару (летрозол) застосовують при поширеному РМЗ у жінок у постменопаузальний період (природній або штучно викликаний), у тому числі після попередньої терапії антиестрогенами. При локалізованому гормонопозитивному РМЗ у жінок у постменопаузальний період препарат використовують в ад’ювантному режимі після хірургічного чи комплексного лікування. Лікування повинно тривати протягом 5 років або доки не настане рецидив захворювання. Немає необхідності у корекції дози для пацієнтів похилого віку, пацієнтів з порушеннями функції печінки і нирок.
Як побічні дії можливі: зі сторони нервової системи — головний біль, запаморочення, загальна слабкість, м’язово-скелетні болі; зі сторони травного тракту — нудота, блювання, диспепсія, анорексія, іноді булімія, запор; зі сторони сечостатевої системи — периферичні набряки, анасарка, вагі- нальні кров’янисті виділення, вагінальні кровотечі; дерматологічні реакції — алергічні шкірні висипання, кропивниця, потоншення волосся; зі сторони серцево-судинної системи — тромбофлебіт поверхневих та глибоких вен; зі сторони ендокринної системи — зменшення або збільшення маси тіла, посилення потовиділення.
Протипоказання — гіперчутливість до активної речовини або компонента препарату, пременопаузальний період, ниркованедостатність(кліренскреатиніну нижче 10 мл/хв), тяжкі захворювання печінки, вагітність, період лактації.
У випадку передозування зростає ризик посилення побічних ефектів, при цьому застосовують терапію симптоматичну і підтримувальну.
Під час лікування слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і роботі з потенційно небезпечними механізмами, а також при виконанні інших видів діяльності, що потребують підвищеної уваги, оскільки може виникнути загальна слабкість і запаморочення.
Не відзначають клінічно значимої взаємодії при одночасному застосуванні з варфарином, циметидином, омепразолом, фуросемідом, барбітуратами, бензодіазепінами, нестероїдними протизапальними препаратами, парацетамолом.
Досвіду застосування у комбінації з іншими протипухлинними препаратами немає.
Без коментарів » Додати коментар