ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ АЛЬФА-ЛІПОЄВОЇ КИСЛОТИ ТА ІПІДАКРИНУ ГІДРОХЛОРИДУ ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ПАКЛІТАКСЕЛ-ІНДУКОВАНОЇ ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕЙРОПАТІЇ ЗА ДАНИМИ ОПИТУВАЛЬНИКА PATIENT NEUROTOXICITY QUESTIONNAIRE

DOI: 10.32471/oncology.2663-7928.t-24-2-2022-g.10522

З часу встановлення протипухлинної активності на початку 1990-х років паклітаксел став одним із хіміопрепаратів, які найчастіше застосовують для лікування хворих на рак молочної залози (РМЗ), яєчника та легені [1]. Механізм дії паклітакселу полягає у зв’язуванні з мікротрубочками цитоскелетного та веретеноподібного апарату пухлинних клітин, які за своєю структурою є фібрилярними полімерами з мономерів альфа- і бета-тубуліну. Зв’язування таксанів з мікротрубочками призводить до їх агрегації в результаті гіперполяризації мономерів бета-тубуліну. Як наслідок — руйнуються мітотичні веретена, зупиняється цикл поділу клітини у фазах G0/G1 і G2/M та апоптоз клітин, що діляться. Результатом порушення функціонування мікротубулярного апарату клітини є не лише блокування процесу поділу, але і ушкодження скелету клітини, порушення її рухливості, внутрішньоклітинного транспорту та передачі трансмембранних сигналів [2]. Механізм нейротоксичності зумовлений дією препарату на мікротрубочки нейронів та шванівських клітин, що викликає аксональну дегенерацію та демієлінізацію [3]. Нейротоксичність паклітакселу посідає друге місце за частотою після гематологічних ускладнень, корекція яких доволі успішно проводиться за допомогою гранулоцитарних колонієстимулювальних факторів росту, у той час як токсичне ураження периферичних нервів залишається «ахілесовою п’ятою» хіміотерапії таксанами [4].

У більшості випадків паклітаксел-індукована периферична нейропатія (ПІПН) проявляється синдромом полінейропатії різного ступеня тяжкості. Типовими симптомами ПІПН є оніміння, парестезії і нейропатичний­ біль, а також алодинія або гіпералгезія, спричинені механічними чи тепловими подразниками [5]. Характерною для ПІПН є симетричність ураження, як правило, спочатку в кінчиках пальців ніг, а потім у пальцях рук, хоча нерідко сенсорна симптоматика з’являється одночасно на верхніх та нижніх кінцівках. У подальшому симптоми периферичної нейропатії поширюються у проксимальному напрямку на нижню поверхню стоп та долоні з розподілом за типом «панчохи та рукавиці» [6]. На відміну від сенсорної, моторна нейропатія не є частим ускладненням при хіміотерапії паклітакселом; вона спостерігається у пацієнтів, які отримують високі дози препарату. Як правило, моторна нейропатія характеризується м’язевою слабкістю, яка може проявлятися як проксимально, так і дистально [7].

Враховуючи наявність успіхів у розробці нових протипухлинних препаратів та підвищення показників виживаності пацієнтів онкологічного профілю, зацікавленість науковців все більше спрямовується на підвищення якості життя хворих, розробку новітніх засобів профілактики ускладнень та лікування у разі їх виникнення, у тому числі хіміотерапевтично-індукованої периферичної нейропатії (ХІПН). Таксани застосовують у якості першої лінії хіміотерапії при ранній, місцево-поширеній та метастатичній формах РМЗ. Оскільки РМЗ посідає перше місце у структурі захворюваності жінок на злоякісні новоутворення, питання якості життя пацієнток саме за цієї локалізації є надзвичайно актуальним [8].

На практиці лікування хворих із ХІПН носить симптоматичний характер, здебільшого є безуспішним і проводиться зазвичай вже за ІІ ступеня нейропатії (помірного). Типовим шляхом попередження периферичної нейропатії є редукція попередньо запланованої дози паклітакселу або відмова від застосування таксанів, що, безумовно, впливає на потенціал лікування. Лікарські засоби, що застосовують при ХІПН є малоефективними та, більше того, викликають численні побічні ефекти. Пошук новітніх, більш дієвих методів профілактики та лікування є ускладненим, оскільки точний механізм ХІПН до кінця не з’ясований. Із 19 досліджуваних до цього часу препаратів для профілактики нейропатії жоден не показав стійких та системних клінічно значущих результатів у порівнянні з плацебо [9, 10].

Мета роботи: оцінити ефективність призначення комбінації препарату альфа-ліпоєвої кислоти (АЛК) та інгібітора ацетилхолінестерази (іпідакрину гідрохлориду — ІГХ) для запобігання розвитку та покращення перебігу ПІПН у пацієнток з РМЗ за даними самоопитувальника Patient Neurotoxicity Questionnaire (PNQ).

ОБ’ЄКТ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Програма дослідження була схвалена комісією з питань біоетики Івано-Франківського національного медичного університету. Усі пацієнти надали інформовану письмову згоду на участь у дослідженні. Діагноз «РМЗ» (код МКХ-10: С50) хворим було встановлено до моменту початку проведення спеціального лікування на підставі гістологічного підтвердження карциноми в біоптаті пухлини. У дослідження включали лише пацієнтів з відсутністю в анамнезі даних про проведення хіміотерапії нейротоксичними засобами, із загальним функціональним статусом за шкалою Східної об’єднаної онкологічної групи (Eastern Cooperative Oncology Group ECOG) — не вище 1 та індексом активності за шкалою Карновського не нижче 80.

Критеріями невключення хворих у дослідження були: цукровий діабет будь-якого типу та тяжкості; відмова пацієнта брати участь у дослідженні; загальний тяжкий стан, зумовлений наявністю супутніх соматичних захворювань у стадії декомпенсації; індивідуальна непереносимість препаратів, що застосовувалися в дослідженні; наявність симптомів нейропатії до початку хіміотерапії; вертеброгенний больовий синдром; наявність тунельного синдрому, хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок.

У дослідженні брали участь 70 хворих на РМЗ T1–4N0–3M0–1, які перебували на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради» у 2014–2022 рр. Усі пацієнтки отримали 6 циклів поліхіміотерапії (ПХТ) за схемами АТ чи ЕТ: паклітаксел 175 мг/м2, 3-годинна інфузія + доксорубіцин 60 мг/м2 (схема АТ), або паклітаксел в аналогічній дозі + епірубіцин 90 мг/м2 (схема ЕТ) 1 раз на 3 тиж у неоад’ювантному, ад’ювантному або паліативному режимах.

Хворих було рандомізовано у 2 групи: 1-ша група (n = 35) — пацієнти, які отримували ПХТ без застосування препаратів для профілактики нейропатії; 2-га група (n = 35) — хворі, яким проводили профілактику нейропатії. Рандомізацію пацієнток здійснювали випадковим чином методом конвертів у співвідношенні 1:1. Статистично значущої різниці між двома групами за віком, супутніми захворюваннями, стадіями РМЗ, складом та режимами проведеної ПХТ не виявлено.

Додатково обстежено групу практично здорових осіб (ПЗО) (n = 30). До цієї групи віднесено жінок, які не скаржилися на стан здоров’я, брали активну участь у трудовій діяльності, в анамнезі у них не було відмічено хронічних соматичних і неврологічних захворювань, під час обстеження не виявлено відхилень у неврологічному статусі.

Згідно з розробленою нами схемою профілактики ПІПН пацієнтки 2-ї групи перорально приймали препарат АЛК по 2 капсули (600 мг) 1 раз на добу зранку до вживання їжі в поєднанні з ІГХ — 1 таблетка (20 мг) 3 рази на добу під час хіміотерапії, за винятком 2 діб до та 4 діб після введення хіміопрепаратів у зв’язку з прийомом у ці дні препаратів супроводу та стандартної премедикації.

З метою оцінки отриманих результатів застосовували самоопитувальник PNQ. Його розроблено компанією BioNumerik Pharmaceuticals за участю Управління з контролю за харчовими продуктами та ліками США (FDA), яке ухвалило використання PNQ в якості одного з основних критеріїв оцінки ХІПН у онкологічних клінічних дослідженнях, що включають застосування хіміотерапії нейротоксичними препаратами [11]. У порівнянні із Загальними термінологічними критеріями побічних ефектів Національного інституту раку США (National Cancer Institute Common Terminology Criteria for Adverse Events — NCI-CTCAE) опитувальник PNQ включає більший набір параметрів щодо визначення тяжкості нейропатії, оцінку впливу симптомів нейропатії на повсякденну діяльність [12, 13].

Самоопитувальник PNQ містить два запитання, перше стосується симптомів сенсорної периферичної нейропатії (оніміння, біль, поколювання у кистях рук та/або стопах), друге — проявів мотор­ної нейропатії (слабкості у верхніх та/або нижніх кінцівках) (табл. 1).

Відповіді пацієнтів оцінюються балами від 1 до 5, при цьому відсутність симптомів відповідає 1 балу, легкі симптоми — 2, помірні симптоми — 3, симптоми від помірної до сильної інтенсивності — 4, тяжкі симптоми високої інтенсивності — 5. Загальна оцінка PNQ коливається від 2 до 10 балів, при цьому високий загальний бал відповідає тяжкій ХІПН. Також самоопитувальник PNQ передбачає розмежування між наявністю та відсутністю впливу ХІПН на визначені види повсякденної діяльності пацієнта. Ця межа «проходить» між ступенями C і D і відповідає відсутності (ступінь C або менше) або наявності (ступінь D або вище) нейросенсорних або нейромоторних симптомів, які викликають труднощі у здійсненні повсякденної діяльності хворим. Таким чином, пацієнтів, які вказують про ступінь тяжкості сенсорних або моторних симптомів D або E, просять позначити у списку, які саме види повсякденної діяльності порушуються в результаті хіміотерапії (табл. 2). Хворі заповнювали самоопитувальник PNQ до початку хіміотерапії, після 3-го та 6-го циклів ПХТ із застосуванням паклітакселу.

Для статистичної обробки матеріалу використовувалися ліцензійні пакети статистичного аналізу Microsoft Excel, зокрема програми описової статистики та графічного зображення. Статистичну значущість різниці даних у порівнюваних групах, враховуючи велику кількість спостережень і наближеність внаслідок цього до нормального розподілу, перевіряли на підставі обчислення коефіцієнта t (Стьюдента) і визначення за таблицею точності безпомилкового прогнозу (р).

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

За результатами самоопитувальника PNQ на запитання стосовно симптомів сенсорної периферичної нейропатії усі пацієнтки (100,0%) групи ПЗО, 1-ї та 2-ї груп до ПХТ із застосуванням паклітакселу вказали на відсутність відчуття болю, поколювання та оніміння в кистях рук та/або стопах. Під час порівняння відповідей пацієнток після 3 циклів ПХТ та даних до її початку ми спостерігали достовірно значуще зростання тяжкості симптомів сенсорної ней­ропатії у хворих 1-ї та 2-ї груп на 151,0 (p <0,001) та 111,0% (p <0,001) відповідно. При цьому середнє значення відповідей на запитання стосовно симптомів сенсорної нейропатії для пацієнток 1-ї групи після 3 циклів ПХТ становило 2,51 ± 0,14 на противагу 2,11 ± 0,14 балів для пацієнток 2-ї групи (табл. 3). Таким чином, порівнюючи середні значення відповідей стосовно сенсорних симптомів периферичної нейропатії після 3 циклів ПХТ, можна зробити висновок, що застосування препаратів АЛК та ІГХ у пацієнток 2-ї групи порівняно з хворими 1-ї групи сприяло статистично достовірному покращенню (на 18,9%, p <0,05). Після 6 циклів ПХТ спостерігали подальше зростання тяжкості сенсорних симптомів, при порівнянні з даними після 3 циклів у 1-й групі — на 46,6% (p <0,01), у 2-й групі — на 32,7% (p <0,01). При цьому середній показник симптомів сенсорної нейропатії у пацієнтів 1-ї групи після 6 циклів ПХТ становив 3,68 ± 0,14, на противагу 2,80 ± 0,20 для хворих 2-ї групи. Таким чином, середнє значення сенсорних симптомів у пацієнток 2-ї групи після 6 циклів ПХТ порівняно з пацієнтками 1-ї групи статистично значущо покращилося (на 31,4%, p <0,01).

Примітки: *достовірність різниці показників досліджуваних груп з 1-ю групою після 3 циклів ПХТ (р < 0,05); ^# — достовірність різниці показників досліджуваних груп з 1-ю групою після 6 циклів ПХТ (р < 0,05); ^ — достовірність різниці показників досліджуваних груп з 2-ю групою після 3 циклів ПХТ (р < 0,05)
На запитання стосовно симптомів моторної периферичної нейропатії усі пацієнтки (100,0%) груп ПЗО, 1-ї та 2-ї до ПХТ вказали на відсутність слабкості у верхніх та/або нижніх кінцівках. Під час порівняння відповідей пацієнток після 3 циклів ПХТ з даними до початку терапії ми спостерігали достовірно значуще зростання тяжкості моторних симптомів у хворих 1-ї та 2-ї груп: на 60,0% (p <0,001) та 48,0% (p <0,001) відповідно. При цьому середній показник симптомів моторної нейропатії для пацієнток1-ї групи після 3 циклів ПХТ становив 1,60 ± 0,09 на противагу 1,48 ± 0,08 для хворих 2-ї групи. Таким чином, порівнюючи середні значення відповідей стосовно моторних симптомів після 3 циклів ПХТ досліджуваних груп, можна зробити висновок, що застосування препаратів АЛК та ІГХ зумовило статистично недостовірне покращення на 8,1% (p >0,05) (табл. 4).

Після 6 циклів ПХТ тяжкість моторних симптомів у порівнянні з даними після 3 циклів статистично значуще зросла (на 53,1 (p <0,001) у 1-й групі та на 46,6% (p <0,001) — у 2-й групі). При цьому середній показник симптомів моторної нейропатії у пацієнток 1-ї групи після 6 циклів ПХТ становив 2,45 ± 0,12, на противагу 2,17 ± 0,13 балів для представниць 2-ї групи. Таким чином, середнє значення відповідей стосовно наявності моторних симптомів у хворих 2-ї групи після 6 циклів ПХТ мало тенденцію до покращення (на 12,9%, p >0,05).

Пацієнтки, у яких відповідь на запитання стосовно сенсорних та моторних симптомів периферичної нейропатії відповідала ступеню тяжкості D або E, додатково позначали у списку, які саме види їх повсякденної діяльності порушилися. Загалом після 3 циклів ПХТ у 1-й групі 6 (17,14%) хворих вказали на наявність нейросенсорних симптомів від помірної до високої інтенсивності (ступінь D) та жодна не вказала на нейросенсорні симптоми високої інтенсивності (ступінь E). Серед пацієнток 2-ї групи тільки у 1 (2,85%) відмічено нейросенсорні симптоми від помірної до високої інтенсивності (ступінь D) та у жодної — високої інтенсивності (ступінь E). Слід зазначити, що після 3 циклів ПХТ жодна хвора не вказала на наявність нейромоторних симптомів зі ступенем важкості D або E. Загалом після 3 циклів ПХТ найчастіше порушувалися наступні види повсякденної діяльності: застібання ґудзиків (85,7%), одягання прикрас (85,7%), в’язання (42,9%), здійснення важливих повсякденних дій (42,9%), ходьба (42,9%), спання (42,9%), робота (28,6%), шиття (28,6%), використання пульту дистанційного керування (14,3%), письмо (14,3%), використання сенсорного мобільного телефону (14,3%).

Після 6 циклів ПХТ у 1-й групі 12 (34,28%) пацієнток вказали на наявність нейросенсорних симптомів від помірної до високої інтенсивності (ступінь D) та 7 (20,0%) — високої інтенсивності (ступінь E). Серед хворих 2-ї групи у 11 (31,42%) встановлено нейросенсорні симптоми від помірної до високої інтенсивності (ступінь D) та тільки у 1 (2,85%) — високої інтенсивності (ступінь E). Натомість після 6 циклів ПХТ 2 пацієнтки у 1-й групі вказали на нейромоторні симптоми від помірної до високої інтенсивності (ступінь D) та жодна — на слабкість у руках та/або ногах високої інтенсивності (ступінь E). У 2-й групі хворі не вказували на наявність нейромоторних симптомів ступеня тяжкості D або E.

Після 6 циклів ПХТ у пацієнтів найчастіше порушувалися такі види повсякденної діяльності: застібання ґудзиків (96,8%), одягання прикрас (80,6%), шиття (67,7%), здійснення важливих повсякденних дій (58,1%), письмо (48,4%), використання сенсорного мобільного телефону (32,3%), спання (25,8%), ходьба (19,4%), користування виделкою, ложкою, ножем та іншим посудом (16,1%), в’язання (12,9%), робота (12,9%), використання пульту дистанційного керування (9,7%), зав’язування шнурків на взутті (6,5%), одягання та зняття контактних лінз (3,2%). Стосовно нейромоторних симптомів, 2 хворі 1-ї групи зі слабкістю у верхніх та/або нижніх кінцівках від помірної до високої інтенсивності (ступінь D) вказали на важкість під час піднімання сходами.

На цей час немає стандартизованого підходу до клінічної оцінки ХІПН. Існує консенсус, що оцінка периферичної нейропатії має включати як об’єктивні ознаки неврологічних розладів, так і оцінку симптомів з точки зору пацієнта. Причиною саме такого підходу є розбіжності між результатами клінічного обстеження та самооцінкою хворими тяжкості свого стану. Проведені наукові дослідження показали, що пацієнти повідомляють про наявність значно тяжчої ХІПН, ніж вважають клініцисти [14, 15]. Зокрема, в одному з досліджень, у якому брали участь 85 осіб, що отримували хіміотерапію, 19,0% повідомляли про наявність симптомів ней­ропатії, при цьому 56,0% із них — нейропатії помірного та тяжкого ступеня. Натомість, у тій же когорті лікарі оцінювали як таких, що мають клінічну симптоматику нейропатії, тільки 12,0%, з них 90,0% осіб були класифіковані як такі, що мають симптоми легкої нейропатії [16]. За результатами іншого дослідження, в якому взяли участь 696 пацієнтів, які отримували оксаліплатин, узгодженість між результатами анкетування та висновками клініцистів на основі критеріїв нейротоксичності NCI-CTCAE була на рівні 65,0%; до того ж пацієнти повідомляли про початок нейропатії на 2 міс раніше, ніж це встановлювали клініцисти [17]. Таким чином, можна зробити висновок, що анкетування із самооцінкою хворими свого стану в рамках клінічного дослідження стає все більш важливим для забезпечення комплексного встановлення значущості та тяжкості ХІПН [18].

Застосована нами комбінація препаратів АЛК та ІГХ для профілактики ПІПН обґрунтована науковими даними про успішне застосування останніх у профілактиці ХІПН та периферичних нейропатіях іншого генезу [19–24]. Ефективність препаратів АЛК та ІГХ для профілактики ПІПН у пацієнтів з РМЗ була показана нами і на основі даних оціночної шкали Total Neuropathy Score [25].

ВИСНОВКИ

1. Внаслідок ПХТ із застосуванням паклітакселу у пацієнток з РМЗ виникала сенсорна та моторна периферична нейропатія верхніх та/або нижніх кінцівок, яка прогресувала з підвищенням кумулятивної дози. Сенсорна периферична нейропатія мала провідне значення та за вищих ступенів тяжкості впливала на звичайну повсякденну діяльність.

2. У пацієнток з ПІПН у першу чергу порушувалися ті види повсякденної діяльності, які потребують дрібної моторики і точних рухів. Очевидно, що порушення дрібної моторики у цієї категорії хворих відбувається за рахунок нейросенсорних симптомів, зокрема, таких як оніміння різного ступеня тяжкості у кінчиках пальців рук.

3. Встановлено статистично достовірні покращення у відповідях під час самоопитування пацієнток, у яких застосовували профілактичну терапію, стосовно симптомів сенсорної периферичної ней­ропатії, як після 3, так і після 6 циклів ПХТ з використанням паклітакселу. Натомість у разі застосування дослідженої схеми профілактичного лікування не зареєстровано статистично достовірного зменшення вираженості симптомів моторної периферичної нейропатії.

4. З огляду на отримані результати опитування пацієнток з РМЗ можна зробити висновок, що застосування препарату АЛК в поєднанні з інгібітором ацетилхолінестерази ІГХ покращує перебіг ПІПН, більшою мірою її сенсорного компоненту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Kudlowitz D, Muggia F. Defining risks of taxane neuropathy: insights from randomized clinical trials. Clin Cancer Res 2013; 19 (17): 4570–7. doi: 10.1158/1078-0432.CCR-13-0572.
2. Klein I, Lehmann HC. Pathomechanisms of paclitaxel-induced peripheral neuropathy. Toxics 2021; 9 (10): 229. doi: 10.3390/toxics9100229.
3. Park SB, Kwok JB, Loy CT, et al. Paclitaxel-induced neuropathy: potential association of MAPT and GSK3B genotypes. BMC Cancer 2014; 14: 993. doi: 10.1186/1471-2407-14-993.
4. Hershman DL, Unger JM, Crew KD, et al. Two-year trends of taxane-induced neuropathy in women enrolled in a randomized trial of acetyl-L-carnitine (SWOG S0715). J Natl Cancer Inst 2018; 110 (6): 669–76. doi: 10.1093/jnci/djx259.
5. Colvin LA. Chemotherapy-induced peripheral neuropathy: where are we now? Pain 2019; 160: 1–10. doi: 10.1097/j.pain.0000000000001540.
6. Zhang H, Dougherty PM. Enhanced excitability of primary sensory neurons and altered gene expression of neuronal ion channels in dorsal root ganglion in paclitaxel-induced peripheral neuropathy. Anesthesiology 2014; 120 (6): 1463–75. doi: 10.1097/ALN.0000000000000176.
7. Freilich RJ, Balmaceda C, Seidman AD, et al. Motor neuropathy due to docetaxel and paclitaxel. Neurology 1996; 47 (1): 115–8. doi: 10.1212/wnl.47.1.115.
8. Hershman DL, Unger JM, Crew KD, et al. Randomized double-blind placebo-controlled trial of acetyl-L-carnitine for the prevention of taxane-induced neuropathy in women undergoing adjuvant breast cancer therapy. J Clin Oncol 2013; 31 (20): 2627–33. doi: 10.1200/JCO.2012.44.8738.
9. Hershman DL, Lacchetti C, Dworkin RH, et al. Prevention and management of chemotherapy-induced peripheral neuropathy in survivors of adult cancers: American Society of Clinical Oncology clinical practice guideline. J Clin Oncol 2014; 32 (18): 1941–67. doi: 10.1200/JCO.2013.54.0914.
10. Bachegowda LS, Makower DF, Sparano JA. Taxanes: impact on breast cancer therapy. Anticancer Drugs 2014; 25 (5): 512–21. doi: 10.1097/CAD.0000000000000090.
11. Hausheer FH, Schilsky RL, Bain S, et al. Diagnosis, management, and evaluation of chemotherapy-induced peripheral neuropathy. Semin Oncol 2006; 33 (1): 15–49. doi: 10.1053/j.seminoncol.2005.12.010.
12. Shimozuma K, Ohashi Y, Takeuchi A, et al. Taxane-induced peripheral neuropathy and health-related quality of life in postoperative breast cancer patients undergoing adjuvant chemotherapy: N-SAS BC 02, a randomized clinical trial. Support Care Cancer 2012; 20: 3356–64. doi: 10.1007/s00520-012-1492-x.
13. Hong JS, Tian J, Wu LH. The influence of chemotherapy-induced neurotoxicity on psychological distress and sleep disturbance in cancer patients. Curr Oncol 2014; 21 (4): 174–80. doi: 10.3747/co.21.1984.
14. Cavaletti G, Frigeni B, Lanzani F, et al. Chemotherapy-induced peripheral neurotoxicity assessment: a critical revision of the currently available tools. Eur J Cancer 2010; 46 (3): 479–94. doi: 10.1016/j.ejca.2009.12.008.
15. Griffith KA, Merkies ISJ, Hill EE, et al. Measures of chemotherapy-induced peripheral neuropathy: a systematic review of psychometric properties. J Peripher Nerv Syst 2010; 15 (4): 314–25. doi: 10.1111/j.1529-8027.2010.00292.x.
16. Cirillo M, Venturini M, Ciccarelli L, et al. Clinician versus nurse symptom reporting using the National Cancer Institute-Common Terminology Criteria for Adverse Events during chemotherapy: results of a comparison based on patient’s self-reported questionnaire. Ann Oncol 2009; 20 (12): 1929–35. doi: 10.1093/annonc/mdp287.
17. Morton RF, Sloan JA, Grothey A, et al. A comparison of simple single-item measures and the common toxicity criteria in detecting the onset of oxaliplatin-induced peripheral neuropathy in patients with colorectal cancer. J Сlin Oncol 2005; 23 (16): 8087.
18. Sasane M, Tencer T, French A, et al. Patient-reported outcomes in chemotherapy-induced peripheral neuropathy: a review. J Support Oncol 2010; 8: 15–21.
19. Gedlicka C, Kornek GV, Schmid K, et al. Amelioration of docetaxel/cisplatin induced polyneuropathy by alpha-lipoic acid. Ann Oncol 2003; 14 (2): 339–40. doi: 10.1093/annonc/mdg051.
20. Melli G, Taiana M, Camozzi F, et al. Alpha-lipoic acid prevents mitochondrial damage and neurotoxicity in experimental chemotherapy neuropathy. Exp Neurol 2008; 214 (2): 276–84. doi: 10.1016/j.expneurol.2008.08.013.
21. Schloss J, Colosimo M, Vitetta L. New insights into potential prevention and management options for chemotherapy-induced peripheral neuropathy. Asia Pac J Oncol Nurs 2016; 3 (1): 73–85. doi: 10.4103/2347-5625.170977.
22. Kyte SL, Toma W, Bagdas D, et al. Nicotine prevents and reverses paclitaxel-induced mechanical allodynia in a mouse model of CIPN. J Pharmacol Exp Ther 2018; 364(1): 110–9. doi: 10.1124/jpet.117.243972.
23. Toma W, Kyte SL, Bagdas D, et al. The α7 nicotinic receptor silent agonist R-47 prevents and reverses paclitaxel-induced peripheral neuropathy in mice without tolerance or altering nicotine reward and withdrawal. Exp Neurol 2019; 320: 113010. doi: 10.1016/j.expneurol.2019.113010.
24. Ishii N, Tsubouchi H, Miura A, et al. Ghrelin alleviates paclitaxel-induced peripheral neuropathy by reducing oxidative stress and enhancing mitochondrial anti-oxidant functions in mice. Eur J Pharmacol 2018; 819: 35–42. doi: 10.1016/j.ejphar.2017.11.024.
25. Holotiuk IS, Kryzhanivska AY, Holotiuk SI, et al. Evaluation of the efficiency of alpha-lipoic acid and ipidacrine hydrochloride for the prevention of paclitaxel-induced peripheral neuropathy according to the Total Neuropathy Score. Exp Oncol 2022; 44 (1): 75–82. doi: 10.32471/exp-oncology.2312-8852.vol-44-no-1.17257.

Адреса для листування:
Голотюк І.С.
76018, Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2
Івано-Франківський національний медичний університет
E-mail: ivan.holotiuk@gmail.com

Одержано: 21.06.2022