КЛІНІЧНИЙ ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ НЕСПЕЦИФІЧНОЇ ІМУНОТЕРАПІЇ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА МІСЦЕВО-ПОШИРЕНИЙ РАК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

ВСТУП

Практично у всіх країнах світу рак молочної залози (РМЗ) є найпоширенішим онкологічним захворюванням серед жінок віком старше 40 років. Щорічно в світі реєструєть майже 1 млн нових випадків цієї патології [1]. За даними національного канцер-реєстру в Україні в 2006 р. у структурі онкологічної захворюваності жіночого населення РМЗ займає перше місце.

Поряд з проблемою ранньої діагностики РМЗ актуальним є пошук більш ефективних методів лікування. Вважається, що лікування хворих на РМЗ повинно бути комплексним; при цьому всі лікувальні заходи розподіляються на місцево-регіонарні (операція, променева терапія) та системні (хіміотерапія, гормонотерапія, біотерапія). Враховуючи те, що РМЗ у будь-якій стадії може виявитись системним захворюванням, яке супроводжується прихованою дисемінацією пухлинних клітин, ад’ювантне лікування як метод запобігання метастазуванню відіграє важливу роль. При пухлинній хворобі відбувається комплексне порушення імунного статусу: відзначають функціональний розлад Т-клітинної ланки, зміни з боку В-лімфоцитів, дисімуноглобулінемію, пригнічення фагоцитозу, порушення функціональних і структурних показників червоної крові. Часто неповноцінність імунної відповіді організму ускладнює перебіг злоякісного процесу, призводить до їх рецидивів та генералізації. Перспективним є пошук засобів, спрямованих як на відновлення стану імунної системи хворих на етапах лікування [3, 7, 11], так і посилення механізмів протипухлинної резистентності організму.

Увагу при ад’ювантному лікуванні хворих на РМЗ привернув новий синтетичний імунотропний препарат — поліоксидоній, який поряд з імунокоригуючими властивостями має детоксикаційну та антиоксидантну дії [4]. Поліоксидоній — це фізіологічно активне високомолекулярне сполучення з вираженою імуномодулюючою активністю, є препаратом вибору в терапії та профілактиці захворювань з порушеннями імунної системи, яким є місцево-поширена форма РМЗ. Поліоксидоній складається з довгого полімерного ланцюга, в який входить велика кількість слабко заряджених груп (N-оксидні групи), що забезпечують високу адсорбційну здатність полімеру. Кожна молекула поліоксидонію здатна створювати комплекс з безліччю малих молекул і зокрема з молекулами токсинів. Антиоксидантна дія поліоксидонію пов’язана з його здатністю перехоплювати активні форми кисню та знижувати перекисне окислювання ліпідів у мембранах клітин. Окрім усього вищезазначеного, поліоксидоній підвищує стійкість мембран клітин до цитотоксичної дії лікарських засобів та хімічних речовин [8–12].

Метою даного дослідження є вивчення доцільності застосування поліоксидонію в комплексному лікуванні хворих на місцево-поширений РМЗ та підвищення ефективності протипухлинної ад’ювантної терапії цього захворювання.

ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

У дослідження залучено 20 пацієнток з гістологічно верифікованим діагнозом місцево-поширеного РМЗ віком від 31 до 69 років (середній вік 50,4 ± 2,7 року), яким після радикальної операції проводили ад’ювантну поліхіміотерапію за схемою АС (4 курси зі стандартними дозами з інтервалом

у 3 тиж) та променеву терапію на регіонарні зони метастазування. В інтервалі між першим та другим курсами хіміотерапії застосовували поліоксидоній (у дозі 6 мг внутрішньом’язово через день; курсова доза — 60 мг).

Контрольну групу становили 20 пацієнток, що отримали комбіноване лікування без імунотерапії (середній вік 51,2 ± 1,9 року).

Ефективність застосування поліоксидонію в комплексному лікуванні хворих на місцево-поширений РМЗ оцінювали з урахуванням безпосередніх результатів лікування та динаміки змін показників гемопоезу та імунної системи. Обстеження пацієнтів включало клінічне та імунологічне дослідження, що проводили до застосування поліоксидонію та через 2–3 міс після ад’ювантного блоку лікування. Імунологічне обстеження включало кількісну оцінку різних субпопуляцій лімфоцитів периферичної крові (ЛПК) методом проточної цитофлуориметрії за допомогою панелі моноклональних антитіл, мі- чених флюоресцеїн-5-ізотіоціанат (ФІТЦ), («Сорбент», Росія) до СD3-, СD4-,СD8-, СD16-, СD20-,

СD95, HLA DR-антигенів згідно з методикою [5]. Моноклональні антитіла з гепаринізованою кров’ю у співвідношенні 1 : 5 інкубували у темряві протягом 30 хв при температурі 20–25 °С; додавали 2 мл лізуючого розчину та витримували 10 хв при тих же умовах. Потім клітини двічі відмивали забуференим ізотонічним розчином NaCl та фіксували 1% розчином параформальдегіду. Результати рахували на проточному цитофлюориметрі FACScan («Becton Dickinson») з використанням програми «Cell Quest». Гейт (вікно) популяції клітин встановлювали на підставі комбінації прямого та бокового світлорозсіювання та розміру клітин. Під час обліку результатів підраховували 2000 клітин у гейті.

Визначення основних класів сироваткових імуноглобулінів (Ig) A, M, G проводили за допомогою методу радіальної імунодифузії; рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) — методом селективної преципітації [6].

Статистичну обробку даних проводили в Excell (MS Office-XP), використовуючи функції описової статистики та двовибірковий t-тест з різними дисперсіями для визначення вірогідності випадкових розбіжностей (р).

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Під час та після введення поліоксидонію побічної дії препарату не відзначали. Відзначено, щоу післяопераційний період у групі хворих знижувалась інтенсивність лімфореї та частота виникнення сероми. Препарат позитивно впливав на регенераційні процеси у післяопераційній рані, про що свідчило зменшення терміну зняття швів порівняно з хворими контрольної групи (12,4 ± 0,5 та 16,2 ± 0,5 доби відповідно). У контролі у 2 пацієнтокна 10-ту добу після операції виник крайовий некроз рани, у 1 хворої візначено нагноєння рани.

Лабораторні дослідження крові у хворих проводили до імунотерапії (на 7-му добу після операції та через 2 міс після лікування поліоксидонієм) (табл. 1).

Таблиця 1 Зміни показників гемпоезу крові хворих на місцево-поширений­

РМЗ у динаміці комплексного лікування з використанням поліоксидонію (М ± m)

*Розбіжності між показниками до і після лікування (р < 0,05); **розбіжності між основною та контрольною групами після лікування (р < 0,05).

При аналізі показників гемопоезу у дослідній групі хворих відзначено позитивні зміни — підвищення рівня гемоглобіну після імунотерапії(от 106,8 до 116,0 г/л), лейкоцитів(від 5,2 x 109 до 7,9 x 109/л) і тромбоцитів(від 223 x 109 до 243 x 109/л), що дає можливість провести ад’ювантні курси ПХТ та ПТ у повному обсязі. У контролі показники гемоглобіну залишались без змін, арівні лейкоцитів та тромбоцитів значно знизилися, що погіршувало стан пацієнток і приводило до затримання проведення курсів протипухлинного лікування.

Таблиця 2

Зміни імунологічних показників периферичної крові хворих на місцево-поширений­ РМЗ у динаміці комплексного лікування

з використанням поліоксидонію (М ± m)

*Розбіжності між показниками хворих до застосування поліоксидонію

і практично здорових осіб (р < 0,05); **розбіжності між показниками хворих після та до застосування поліоксидонію (р < 0,05).

Як видно з даних, представлених у табл. 2, на етапі комплексного лікування у хворих відзначена тенденція до зниження вмісту CD16+-лімфоцитів (природні кілерні клітини) та тенденція до збільшення кількості HLA DR+- (активовані клітини) і CD95+-лімфоцитів (клітини, які експресують антиген апоптозу).

До вживання поліоксидонію у сироватці крові хворих відзначали вірогідне (р < 0,05) зниження рівня Ig А — 15,86 ± 1,56 мкмоль/л відносно такого у практично здорових людей — 19,40 ± 0,31 мкмоль/л та підвищення вмісту Ig М і G — 2,11 ± 0,26 та 113,42 ± 5,83 мкмоль/л порівняно з такими у практично здорових людей — 1,05 ± 0,02 та 95,60 ± 1,25 мкмоль/л відповідно. Також виявлено вірогідне (р < 0,05) підвищення рівня ЦІК — 3,25 ± 0,43 мг/мл відносно такого практично здорових людей — 2,17 ± 0,15 мг/мл.

Через 2 міс після застосування поліоксидонію в комплексному лікуванні хворих на місцево-поширений РМЗ звертає увагу насамперед вірогідне (р < 0,05) підвищення загальної кількості лімфоцитів (23,00 ± 1,89 проти 17,89 ± 1,65% до застосування). Проте кількісні показники клітинної ланки імунної системи суттєво не змінюються при порівнянні з такими до використання поліоксидонію (р > 0,05). Разом з тим необхідно зазначити про змі- ни у субпопуляційному складі Т-лімфоцитів у хворих після застосування поліоксидонію. Спостері- гається вірогідне (р < 0,05) зменшення абсолютної кількості CD4+-лімфоцитів — 0,40 ± 0,04 x 109/л порівняно з таким до його застосування — 0,55 ± 0,06 x 109/л при збереженні на колишньому рівні кількості CD8+-лімфоцитів, що відбивається на зниженні імунорегуляторного індексу.

Зберігається тенденція до збільшення кількості лімфоцитів, що експресують HLA DR- та CD95-антигени. Натомість після застосування поліоксидонію відзначають вірогідне (р < 0,05) зменшення відносної та абсолютної кількості CD20+-лімфоцитів — 5,86 ± 0,77% та 0,06 ± 0,01 x 109/л відповідно порівняно з таким до його використання — 9,42 ± 1,12% та 0,12 ± 0,02 x 109/л відповідно.

Відзначено, що після комплексного лікування із застосуванням поліоксидонію спостерігалася тенденція до збільшення сироваткового Ig А та тенденція до зменшення Ig М. Рівень ЦІК після імунотерапії мав тенденцію до зменшення, і наближався до аналогічного показника у практично здорових осіб.

ВИСНОВКИ

1. Застосування поліоксидонію в комплексному лікуванні хворих на місцево-поширений РМЗ знижує частоту побічної дії хіміопроменевого лі- кування.
2. У ранній післяопераційний період доцільно використовувати поліоксидоній для профілактики післяопераційних ускладнень, що відбувається за рахунок його антиоксидантної та репаративної дії.
3. Використання поліоксидонію в комплексно-
4. Таким чином, вибір адекватної імунотерапії сприяє покращанню безпосередніх результатів лі- кування, а також якості життя хворих онкологічного профілю.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бондарь ГВ, Седаков ИЕ, Шлопов ВГ. Первично-неоперабельный рак молочной железы. Нов мед и фарм 2006; (18): 17–9.

2. Schirrmacher V, Feuerer M, Beckhove P, et al. T-Cell Memory, Anergy and Immunotherapy in Breast Cancer. J Mam Gland Biol Neopl 2002; 7 (2): 201–7.

3. Zitvogel L, Tesniere A, Kroemer G. Cancer despite immunosurveillance: immunoselection and immunosubversion. Nat Rew Immunol 2006; 6: 715–27.

4. Дьяконова ВА, Бураков ВВ, Шаронов ГВ и др. Изучение клеточных и молекулярных механизмов взаимодействия иммуномодулятора полиоксидония с клетками иммунной системы человека. Иммунол 2004; (3): 145–52.

5. Пинегин БВ, Ярилин АА, Симонова АВ и др. Применение проточной цитометрии для оценки функциональной активности иммунной системы человека. М: 2001: 5–10.

6. Гриневич ЮА, Каменец ЛЯ. Основы клинической иммунологии опухолей. К: Здоров’я, 1986. 158 с.

7. Гриневич ЮА. Иммунотерапия в противоопухолевом и противорецидивном лечении онкологических больных. Doctor 2003; (4): 32–4.

8. Применение иммуномодулятора полиоксидония в онкологии: Сб статей. М: 2005. 56 с.

9. Петров РВ, Хаитов РМ, Некрасов АВ и др. Полиоксидоний — препарат нового поколения иммуномодуляторов с известной структурой и механизмом действия. Иммунология 2000; (5): 19–23.

10. Хаитов РМ, Пинегин БВ. Современные представления о механизме действия полиоксидония. Иммунология 2005; 26 (4): 197.

11. Diwanay S, Gautam M, Patwardham B. Cytoprotection and immunomodulation in cancer therapy. Curr Med Chem Anticancer 2004; 4 (6): 479–90.

12. Прохач НЭ, Сорочан ПП, Громакова ИА. Современный опыт и перспективы применения иммуномодуляторов в комплексной терапии онкологических больных. Международ мед журнал 2005; (4): 86–93.

му лікуванні хворих на РМЗ позитивно впливає на

характеристики імунної системи та гемопоезу, що покращує якість життя хворих у післяопераційний період.