ВІДДАЛЕНІ РЕЗУЛЬТАТИ ОРГАНОЗБЕРІГАЮЧИХ ОПЕРАЦІЙ ПРИ РАКУ ЛЕГЕНІ

Проаналізовано результати хірургічного лікування 216 хворих на рак легені, в тому числі з застосуванням органозберігаючих операцій у комбінації з розширеною лімфодисекцією (75). 5-річна виживаність зафіксована у 35,6%. Помирали хворі пропорційно однаково, незалежно від об’єму втручань. Кращі результати отримані в групі, в якій застосовували лімфодисекцію (45,3%). Органозберігаючі операції дозволяють розширити контингент хворих, яким передбачається оперативне лікування з приводу раку легені.


ВСТУП

Основним методом лікування хворих на рак легені (РЛ) залишається хірургічний, хоча його віддаленні результати не можуть нас задовольнити. До 5-річного терміну доживає лише 30–35% з числа радикально оперованих [3, 4]. Найбільш радикальним втручанням залишається пульмонектомія з розширеною лімфодисекцією. Однак вона досить травматична, не кожен хворий зможе її перенести. Тому часто виникає необхідність застосовувати менш травматичні, так звані органозберігаючі операції, питома вага яких в структурі хірургії при РЛ зростає і становить 53,9%. Віддалені результати, за даними різних авторів, при цьому не гірші від таких після радикальних пульмонектомій [1, 2, 5]. Мета нашого дослідження — порівняльний аналіз віддалених результатів при застосуванні різних оперативних втручань у хворих на РЛ.

ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Нами проаналізовано віддаленні (через 1, 3, 5 років) результати лікування 216 хворих, яким було виконано пульмонектомії (64,0; 29,6%), сегментарні ре-

зекції (38,0; 17,6%), лоб-білобектомії (72,0; 33,3%), клиновидно-циркулярні резекції бронхів зі збереженням частки легені (42,0; 19,5%). Середній вік хворих — 57 років, з них 57,8% віком старше 60 років.

У 75 хворих оперативне втручання супроводжувалося розширеною лімфодисекцією. Хворим з групи з розширеною лімфодисекцією під час операції проводили експрес-біопсію, цитологію з місця висі- чення пухлини, лімфовузлів з кореня легені й межистіння. При позитивних аналізах, а їх зафіксовано 37 випадків, додатково резецирували легеневу тканину (16), краї бронха (10), проводили більш розширене видалення клітковини з межистіння (11). Патологічна картина, діагноз: плоскоклітинний рак (з ороговінням і без ороговіння) — 56,7%, аденокарцинома — 22,5%, малодиференційовані і дрібноклі- тинні форми — 13,6%, інші види — 7,2%.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Віддалені результати оперативного лікування показали, що 1-річна виживаність становила 73,2%, 3-річна — 63,9%, 5-річна — 35,6% (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка показників виживаності хворих через 1, 3, 5 років після операції

Операція

Кількість

пацієнтів, n

Період після операції, років

1

3

5

n

%

n

%

n

%

Пульмонектомія

64(*)

(**)

43

67,2

38

59,4

22

37,4

21

32,8

26

40,6

42

65,6

Сегментектомія

38

28

73,7

22

57,9

14

36,8

10

26,3

16

42,1

24

63,2

Лоб-білобектомія

72

57

79,0

51

70,8

26

36,1

15

21,0

21

29,2

46

63,9

Резекції бронхів зі збере-

женням частки легені

42

30

71,4

27

66,7

15

35,7

12

28,6

15

33,3

27

64,3

Усього

216

158

73,2

138

63,9

77

35,6

58

26,8

78

36,1

139

64,4

У табл. 1 і 2 в чисельнику живі (*), в знаменнику померлі (**).

З табл. 1 також зрозуміло, що через 3 роки після операції померло 78 чоловік (36,1%), через 5 років — 139 (64,4%). Практично до 5-річного терміну дожило 77 пацієнтів з 216 прооперованих, при чому всі хворі на 5-му році помирали пропорційно однаково, незалежно від об’єму оперативного втручання.

Було зафіксовано певний зв’язок між результатами лікування і розмірами пухлини в легені. Якщо остання досягала розмірів ≥ 8 см, то операція досить часто носила паліативний характер. Хоча бували випадки, і не поодинокі, коли при невеликих новоутвореннях операцію закінчували пробною торакотомією. Більшого значення в прогностичному плані набуває глибина інвазії пухлини в паренхіму легені і поруч розміщені структури. Так, при Т1–Т2 вижи-

ваність за роками становила відповідно: 1-й рік —

84,2%; 3 роки — 72,4%; 5 років — 68,7%. 3-річну виживаність при Т3 відзначали у 61,6% хворих, а 5-річну — у 37,8%. Ще нижчі цифри фіксували при пухлинах Т4. 3- і 5-річна виживаність у таких хворих становила 28,2 і 19,4% відповідно. Найвирішальнішим фактором, від якого значною мірою залежать віддалені результати, є ураження раковим процесом лімфатичної системи. Навіть у випадках візуальної відсутності метастазів у регіональних вузлах під час операції 5-річна виживаність у середньому становила 53,2%, у той час як при їх наявності цей показник зменшувався в 2,0–2,5 раза. Особливо незадовільні результати отримані при виявленні метастазів у кількох лімфовузлах

з різними зонами їх розташування. При Т2N1 до 5 ро-

ків доживало 17,6%, а при T4N1 — 6,7%. Тому важливо у практичному плані було проаналізувати залежність показника виживаності хворих від застосування в процесі операції розширеної лімфодисекції. Для цього співставлено лікування у двох, досить схожих між собою, групах хворих.

У 1-шу групу ввійшли 85 пацієнтів, оперованих без лімфодисекції. У 2-й групі було 75 хворих, оперативне лікування у яких закінчувалося підвищеним ступенем радикалізму за рахунок розширеної лімфодисекції і дотримання всіх правил абластики.

Таблиця 2 Залежність показників виживаності хворих від проведення

лімфодисекції

Група

Кількість пацієнтів, n

Термін після операції, років

1

3

5

n

%

n

%

n

%

1-ша

85(*)

(**)

66

77,6

55

64,7

25

29,4

19

22,4

30

35,3

60

70,6

2-га

75

65

86,7

57

76,0

34

45,3

10

13,3

18

24,0

41

54,7

Порівняльні дані хірургічного лікування цих двох груп наведені в табл. 2, з якої видно, що розширена лімфодисекція незалежно від об’єму резекції легені сприяла зростанню відсотка хворих з 5-річною виживаністю (до 45,3%).

ВИСНОВКИ

  1. 5-річна виживаність хворих після органозбері- гаючих операцій з приводу РЛ та після пульмонектомії практично однакова.

  2. Значно кращі віддалені результати відзначають у групі хворих, у яких оперативне лікування доповнювали розширеною лімфодисекцією.

  3. Органозберігаючі операції дозволяють розширити контингент хворих, яким передбачається оперативне лікування з приводу РЛ.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Гриненко АЯ, Грызунов ВВ, Лобжанидзе АА. Факторы риска возникновения рака легкого. Вестн хирург 2000; 159 (4): 108–12.

  2. Куприянов АП, Колесов АП. Методика и техника радикальных операций при раке легкого. Вопр онкол 2005; 4: 407–13.

  3. Попович АЮ, Кондратюк БП, Фоменко АН и др. Рак легкого — успехи, проблемы, перспективы. Хірургія України 2006; 3: 103–7.

  4. Стилиди ИС, Тер-Ованесов МД. Хирургическое лечение рака легкого. Практ онкол 2000; 3: 21–3.

  5. Чиссов ВИ, Трахтенберг АХ, Колбанов КИ. Ошибки в диагностике и лечении рака легкого. Терапевт архив 2001; 10: 5–10.


Без коментарів » Додати коментар