МОРФОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА МЕТАСТАЗІВ У ЛІМФОВУЗЛАХ ШИЇ ТА СЕРЕДОСТІННЯ У ХВОРИХ З ПІДОЗРОЮ НА РАК ЛЕГЕНІ

Проаналізовані результати гістологічного досідження у 129 хворих з підозрою на рак легені (РЛ) та інші захворювання після прескаленної біопсії та у 18 — після парастернальної медіастинотомії, які проводили після малоабо неінформативної пункційної біопсії. Показаннями до біопсії була наявність збільшенихлімфатичнихвузлів(ЛВ) танеобхідністьуморфологічнійверифікації пухлини. У 31 (21,1%) пацієнта злоякісна пухлина не виявлена, в тому числі у 2 (1,4%) діагностований туберкульоз легень, у 2 — запальний процес і у 4 (2,7%) – саркоїдоз Бекка. У решти 116 (78,9%) хворих у ЛВ або фрагментахпухлинноїтканинивиявленозлоякіснийпроцес: 1 (0,7%)— гемангіосаркома, 1 (0,7%) — тімома, 1 (0,7%) — карциносаркома; 3 (2,0%) — неходжкінська


Метастазування рака легені (РЛ) в регіонарні та надключичні лімфатичні вузли (ЛВ) відбувається відносно рано й активно. Для адекватного лікування важливо визначити як розповсюдженість, так і гістологічнуформузлоякісногоновоутворення[1, 2]. Метастази (М) злоякісних пухлин можна діагностувати термографією, лімфоскануванням, ульразвуковою діагностикою і комп’ютерною томографією. Але такі методи не високоточні і не завжди визначають розповсюдженність процесу [3, 4]. Пункційна тонкоголкова біопсія дозволяє морфологічно верифікувати М, і частка верифікації з її допомогою досягає 95–98%, але частота діагностики гістологічної форми пухлини цим методом невелика [5]. Тому поставлена мета з допомогою прескаленної біопсії та парастернальної медіастинотомії в сумнівних випадках діагностики удосконалити визначення гістологічних форм пухлини, уточнити розповсюдженість новоутворення і покращити ефективність подальшої лікарської тактики.

Об’єкт і метОди дОслідження

Проаналізовано результати гістологічного дослідження матеріалу прескаленної біопсії у 129 пацієнтів та парастернальної медіастинотомії — у 18 хворих з підозрою на РЛ, яких лікували в торакальній клініці Вінницького онкологічного диспансеру за період з 1998 по 2007 р. Серед них чоловіків було 121 (82,3%), жінок — 26 (17,7%). За віком розподі­

лені так: 30–49 років — 32 (21,8%) особи, 50–69 ро­

ків — 106 (72,1%), 70 років і старше — 9 (6,1%).

Основну кількість таких оперативних втручань виконували у хворих, яким уже проводили пункційну біопсію, але вона була не інформативною, не задовольняла лікарів, і потрібно було отримати точну морфологічну інформацію. Показанням до виконання діагностичної прескаленної лімфодисекції була наявність збільшених надключичних ЛВ підозрілих на ураження М. Прескаленну біопсію виконували за стандартною методикою під місцевим знеболенням або під загальним внутрішньовенним наркозом. Нерідко за наявності достатньо великих розмірів ЛВ видаляли лише 1–2 із них. Найбільший ЛВ розрізали, робили відбиток на предметне скло та відправляли в цитологічну лабораторію, а макропрепарат вузла — на гістологічне дослідження.

Показанням до проведення діагностичної парастернальної медіастинотомії були потреба в морфологічній верифікації пухлини; діагностика розповсюдженості пухлини інфільтративним ростом на магістральні судини та органи; необхідність визначення ступеня зрілості клітин злоякісної пухлини. Медіастинотомію проводили за відомою техні­ кою операції [6]. Брали на дослідження 1 чи кілька ЛВ або фрагмент пухлини. Плевральну порожнину дренували через контрапертуру в 2­му міжребер’ї. Під час оперативного втручання біопсія середостінних або прикореневих ЛВ (в кількості 1–3) була виконана у 10 хворих. Фрагменти новоутворення (1–2 шматочки) взяті у 8 випадках.

Результати та їх ОбгОвОРення

Гістологічним дослідженням біопсійного матеріалу надключичних ЛВ була визначена мікроскопічна структура у всіх 129 хворих. У 25 (19,4%) з них пухлинного процесу у вузлах не виявлено; в тому числі в 1 випадку поставлено діагноз хронічний абсцес легені, ще в 1 — туберкульозний процес. В обох випадках в ЛВ відзначали явища гіперплазії лімфоїдної тканини. У решти 104 хворих (80,6%) діагностовано злоякісний процес, у тому числі в 1 (0,8%) випадку виявлено гемангіосаркому, у 2 (1,6%) — неходжкінську лімфому, у 101 (78,3%) — РЛ. За наявності злоякісної пухлини в легені у 23 осіб (17,8%) М у надключичних ЛВ не виявлені. З них радикальна операція з подальшим хіміопроменевим лікуванням виконана у 17 пацієнтів, 2 призначена променева терапія, 2 — тільки хіміотерапія, 1 хворий відмовився від будь­якого лі­ кування. У 1 пацієнта біопсію проводили при підозрі на появу М через 2 роки після радикальної операції з приводу РЛ. У нього М в ЛВ шиї теж не виявлено і тому спеціальне лікування йому не проводили. За наявності шийних М злоякісного новоутворення

легені (N3) хворим призначено відповідне паліативне або симптоматичне лікування.

У більшості хворих до біопсії не була визначена гістологічна форма пухлини. На основі отриманих результатів прескаленної біопсії встановили мікроскопічну структуру РЛ. При цьому виявлено плоскоклітинний рак — у 41 (39,46%); аденокарциному — у 25 (24,0%); дрібноклітинний рак — у 26 (25,0%); крупноклітинний рак — у 3 (2,9%); бронхіолоальвеолярний рак — в 1 (0,97%); змішаний рак – у 5 (4,8%) хворих.

Гістологічні дослідження матеріалу, отриманого парастернальною медіастинотомією у 18 хворих, показали, що у 6 (33,3%) хворих виявлена лімфома Ходжкіна, в 1 (5,6%) — неходжкінська лімфома, саркоїдоз Беньє — Бекка — Шаумана виявлений у 4 (22,2%) осіб. М РЛ діагностовано у 3 (16,6%) випадках: аденокарцинома — 1, плоскоклітинний рак — 1, дрібноклітинний рак — 1 випадок. Веретеноклі­ тинну тімому відзначено в 1 хворого. Ще в 1 випадку гістологічно спостерігали атипові клітини посмугованого м’яза з явищами клітинного атипізму, інфільтративного росту та елементи залозистого рака середнього і низького ступеня диференціації клітин. У цьому випадку до операції, крім РЛ, у хворого підозрювали остеосаркому і під час біопсії взято фрагмент новоутворення із середостіння. У 2 (11,1%) випадках злоякісного новоутворення не виявили, а було встановлено: в одному — запальний процес (верхньочасткова пневмонія), в другому — специфічний фібротичний процес у ЛВ (наслідок перенесеного туберкульозного лімфаденіту). Таким чином, проведена парастернальна медіастинотомія дозволила нам діагностувати і верифікувати такі захворювання: РЛ — у 3 хворих (16,6%); лімфому Ходжкіна — у 6 (33,3%); неходжкін­

ську лімфому — в 1 (5,6%); тімому — в 1 (5,6%); карвань; дають можливість уточнити гістологічну форму злоякісних новоутворень і цим сприяють призначенню більш ефективного лікування.

2. Прескаленну та медіастинальну біопсії як оперативні втручання слід проводити хворим за відповідними показаннями після неефективної або малоінформативної пункційної біопсії.

літеРатуРа

  1. Трахтенберг АХ, Чиссов ВИ. Клиническая онкопульмонология. Москва: Медицина, 2001. 597 c.

  2. Стариков ВГ, Трунов ГВ. Рак легкого. Харьков, 2002. 212 с.

  3. Ганул ВЛ, Ганул АВ, Борисюк БО. Оптимизация диагностики и комбинированого лечения злокачественных опухолей средостения. Матеріали XI з’їзду онкологів України. Київ, 2006: 107.

  4. Блинов НН. Прогностические факторы в онкологии. Вопр онкологии 2001; 47 (3): 369–71.

  5. Паламарчук ИД, Нерянов ВМ. Состояние регионарных лимфатических узлов при раке легкого. Матеріали XI з’їзду онкологів України. Київ, 2006: 116–7.

  6. Петерсон БЕ, Чиссов ВИ, Пачес АИ. Атлас онкологических операций. Москва: Медицина, 1987. 535 c.

циносаркому — в 1 (5,6%); саркоїдоз — у 4 (22,2%);

простий запальний та туберкульозний процеси —

2–3

у 2 (11,1%). Відповідно до визначених діагнозів для хворих була підібрана спеціальна лікарська тактика залежно від розповсюдженості процесу.

виснОвки

1. Прескаленна та парастернальна біопсії є високоточними методами діагностики розповсюдженості РЛ на ЛВ шиї та середостіння. Вони дозволяють визначити наявність пухлинного процесу і віддиференціювати його від інших непухлинних захворю­

with lung cancer and they were treated of palliative or symptomatic methods.


Без коментарів » Додати коментар