ВСЕУКРАЇНСЬКА НАУКОВОПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ «РОЛЬ СУЧАСНИХ МЕТОДІВ ДІАГНОСТИКИ ОНКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ В ПЕРСОНІФІКАЦІЇ ЛІКУВАННЯ»

Крижанівська А.Є.


Науково-практична конференція «Роль сучасних методів діагностики онкологічних захворювань в персоніфікації лікування», що відбулась 16 березня 2012 р. у м. Яремче (Івано-Франківська обл.), була присвячена сучасним методам діагностики у зв’язку з персоніфікацією лікування пацієнтів з онкологічними захворюваннями, що відображає вимоги сьогодення в умовах доказової медицини.

Актуальність тематики конференції не викликає сумніву: проблема боротьби зі злоякісними новоутвореннями (ЗН) залишається однією з найбільш важливих медичних і соціальних проблем людства. Рак є другою за частотою причиною смерті й однією з основних причин інвалідизації населення. При цьому на фоні все більшого погіршення стану довкілля рівень онкозахворюваності неухильно зростає. Тільки в Україні щорічно виявляють понад 160 тис. первинних хворих, на обліку перебувають понад 850 тис. онкологічних пацієнтів. У чоловічого населення в 2009 р., порівняно з 2008 р., зросла частота захворювань на ЗН ротової порожнини, глотки, стравоходу, прямої кишки, немеланомні ЗН шкіри, ЗН яєчка, ЦНС, злоякісні лімфоми та лейкемії, а також ЗН з неуточненою первинною локалізацією. У жіночого населення підвищився рі- вень захворюваності на ЗН стравоходу, ободової, прямої кишки, меланому і немеланомні ЗН шкі- ри та лімфоми.

За останні два десятиліття відбувся безсумнівний

прогрес у клінічній онкології. З появою нових протипухлинних препаратів спрямованої молекулярної дії розширився контингент хворих, які отримують ефективну специфічну терапію, покращилася якість їх життя. Але, не дивлячись на наявні успіхи, смертність від ЗН залишається високою і, на жаль, не має тенденції до зниження.

Знання молекулярно-генетичної характеристики пухлини та пацієнта дозволяє індивідуалізувати терапевтичні режими і зменшити ризик проявів токсичності хіміопрепаратів. Індивідуальний підхід передбачає введення конкретному хворому необхідного препарату в адекватній дозі за певними показаннями в найбільш відповідний час. Необхідність індивідуалізації лікування обумовлена рядом причин (як суто клінічних, так і соціально-економічних). Емпіричний вибір режиму лікарської терапії,

відсутність вибірковості дії та обмежена ефективність практично всіх протипухлинних препаратів (діапазон їх активності коливається від 20 до 80%), велика кількість побічних ефектів, а також висока вартість терапії передбачають серйозну відповідальність лікаря. Вибір терапевтичної тактики зазвичай базується на прогностичних чинниках, а також на досвіді та інтуїції лікаря, однак пов’язаний з ризиком помилки в лікуванні конкретного хворого, яка знижує ефективність лікування, підвищує його вартість і навіть може призвести до трагічних наслідків. Призначаючи певний режим протипухлинної терапії, беруть до уваги основні характеристики, такі як: локалізація первинної пухлини, гістологічний тип і ступінь її диференціювання, загальний стан хворого, характер поширення пухлинного процесу тощо. Визначення тактики після проведеної радикальної операції, а також при дисемінації пухлинного процесу, безсумнівно, ускладнюється відсутністю надійних показників для прогнозу ефективності та токсичності медикаментозного лікування. Максимальна ефективність спостерігається в обмежених групах препаратів (наприклад таксанів, похідних платини), а також у таргетних препаратів. При цьому частота побічних явищ, що нерідко загрожують життю хворого, залишається достатньо високою. Ще одним суттєвим недоліком протипухлинної терапії є висока вартість препаратів. Вартість курсу лікування сучасними препаратами сягає десятків тисяч доларів. Очікується, що розробка маркерів хіміочутливості новоутворень допоможе зменшити затрати на терапію за рахунок більш обґрунтованого використання високовартісних ліків.

Зважаючи на вищевикладене, стає зрозумілим

прагнення дослідників до пошуку шляхів індивідуалізації лікування, які базуються на розумінні механізмів канцерогенезу, ангіогенезу, лікарської резистентності та ідентифікації прогностичних молекулярно-біологічних маркерів. Водночас сучасний підхід до лікування передбачає вибір терапії з урахуванням цілого комплексу даних. Беруться до уваги особливості не тільки пухлини, але й перебігу захворювання, вік і загальний стан пацієнта, наявність супутньої патології, гематологічні показники, функції печінки і нирок. У процесі лікування враховують дані про ефективність та токсичність попере-


Без коментарів » Додати коментар