ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ І РАК ПЕЧІНКИ М.А. АНДРЕЙЧИН, В.І. ДРИЖАК, О.В. РЯБОКОНЬ, В.С. КОПЧА (2010) ТДМУ: УКРМЕДКНИГА.

Білинський Б.Т.


Тернопільські вчені і видавці порадували українську медичну громадськість новою цікавою книгою про рак печінки і вірусні гепатити. Важко знайти в сучасній медицині тему більш актуальну для дуже широкого кола фахівців.

Вірусні гепатити парентерального шляху передачі набули поганої слави як наслідок помилок при переливанні крові, необережності при операціях, супутня патологія при інфікуванні наркоманів і т. п. Гепатити стають професійною хворобою медиків. Відомо, що вірусна інфекція, яка зумовлює гострі гепатити, в значному відсотку випадків хронізується, спричиняє розвиток цирозу, дає початок первинному раку печінки. Сказаного достатньо, щоб вважати появу рецензованої книжки своєчасною, потрібною і актуальною. Автори, серед яких є інфекціоніст, онколог, морфолог, імунолог зуміли підійти до проблеми з мультидисциплінарної точки зору і тому створили сучасну ґрунтовну науково-практичну розробку. Треба враховувати, що в Україні на вказану тему монографії не видавалися.

Основну увагу авторів привернула проблема неметастатичних пухлин печінки, що об’єднує гепатоцелюлярну карциному, холангіому і гепатохолангіому, тобто пухлини, які в сучасній онкології залишаються найменше вивченими. Тому логічно, що першим розділом монографії є «Етіологія, епідеміологія і патогенез гепатитів В, С, D у контексті їх хронізації та трансформації в цироз печінки».

Автори детально характеризують збудники, які належать до ДНК-вмісної родини Hepadnaviridаe та РНК-вмісної родини Flaviviridae (вірус гепатиту С). У розділі проаналізовано розповсюдження різних вірусів гепатиту в окремих регіонах і серед різних популяцій (епідеміологія), їх роль у виникненні гепатитів, хронізації останніх і переходу в цироз (етіологія та патогенез). Автори вказують, що елімі- нація HBV і HCV із організму залежать від особливостей імунної відповіді, тому ці інфекції належать до імуноопосередкованих захворювань. З цієї точки зору і представлено процес хронізації. Так, при HCV-інфекції виявлено пряму залежність видужання або хронізації від рівня Th-1- і Th-2-імунної відповіді лімфоцитів. Сильна вірусоспецифічна CD4+ T-клітинна відповідь із продукцією цитокінів Th-1-типу при гострому гепатиті С сприяє елімінації вірусу і видужанню. Автори наводять цікаві власні дані, що досліджують вміст цитокінів у сироватці

крові хворих на хронічний гепатит С з різними стадіями фіброзу печінки. Належну увагу автори приді- ляють розбалансованості цитокінового ланцюга регуляцій, для чого знаходять клінічні паралелі.

Для клініцистів цікавим виявиться розділ, де розглядаються клінічні прояви HBV- і HCV-інфекцій та способи їх діагностики. Автори справедливо вказують, що у більшості хворих відсутні дані про перенесений у минулому вірусний гепатит. Це не знімає загрози хронізації і розвитку в майбутньому цирозу. Тому важливим критерієм оцінки перебігу хронічного гепатиту В є частота і характер загострень. Можуть бути так звані біохімічні загострення за відсутності будь-яких проявів захворювання. Справедливо відзначено, що латентний перебіг для діагностики є дуже складним у зв’язку з відсутністю клінічних проявів. Автори наводять дані, що поєднання двох чинників (наприклад зловживання алкоголем і наявність HBsAg і антитіл до серцевинного антигену — HBc) погіршує прогноз хронічного гепатиту С. Головними причинами смерті хворих на хронічний гепатит С є печінкові й позапечінкові ускладнення цирозу, зокрема, пов’язані зі змішаною кріоглобулінемією.

Окремий розділ присвячено алкоголізму, який разом із цирозом печінки є визначеним фактором ризику первинного раку печінки. Автори ретельно аналізують часто суперечливі дані літератури з цього питання. Автори підкреслюють, що особливістю алкогольного цирозу-раку печінки є жирова дистрофія, перицелюлярний фіброз, наявність тілець Маллорі та мікронодулярна форма вузлів регенератів. Водночас, коли для цирозу-раку печінки вірусної етіології більш характерними є утворення макровузлів, лімфоїдно-клітинна інфільтрація різного ступеня та утворення ступінчастих некрозів.


Без комментариев » Добавить комментарий