ДОЦІЛЬНІСТЬ ОРХІЕКТОМІЇ ПРИ ЛІКУВАННІ ЧОЛОВІКІВ, ХВОРИХ НА РАК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ
Наведено результати аналізу ефективності виконання орхіектомії (ОЕ) у чоловіків, хворих на рак молочної залози (РМЗ) ІІ, ІІІ, ІV стадії. Середній вік пацієнтів, яким виконували ОЕ, становив 56,8 року. Ефективність виконання ОЕ оцінювали за критерієм тривалості життя пацієнтів порівняно з такою у рандомізованих за віком і стадією захворюванн япацієнтів, уякихцей метод не застосовували. ОЕ не вплинула на загальну виживаність хворих на РМЗІІстадії. Примісцево-розповсюдженому РМЗ(ІІІстадія) виконання ОЕ зумовлюєпокращання 5- та 10-річноївиживаності(50% угрупіпацієнтів, яким було проведено ОЕ, проти 19% у групі, де цей вид лікування не застосовували). При цьому різниця у виживаності між двома групами максимально наближена до достовірної (р = 0,053). При РМЗ IV стадії виконання ОЕ недоцільне, оскільки не впливає на загальну виживаність. Вік хворих на РМЗ чоловіків не є фактором для визначення доцільності виконання ОЕ.
ВСТУП
За даними статистичних досліджень рак молочної залози (РМЗ) у чоловіків не є розповсюдженою патологією. У структурі чоловічої захворюваності злоякісними новоутвореннями РМЗ становить у середньому 0,2% [1]. Щороку в Україні від РМЗ помирає близько 100 осіб чоловічої статі, тобто 1,3% усіх хворих, які померли від РМЗ і 0,18% усіх чоловіків, які померли від злоякісних новоутворень [1].
Незважаючи на відносну рідкість даного захворювання, проблема РМЗ у чоловіків становить інтерес з кількох причин. Насамперед ця патологія маловивчена. Дотепер лікування чоловіків з РМЗ проводять на основі знань, отриманих у процесі лі- кування жінок з аналогічною патологією. Це стосується практично всіх складових комплексного лікування — хірургічного, променевого і особливо хіміо(ХТ) та гормонотерапії (ГТ). Суперечливі ві- домості про вплив різних методів лікування на тривалість життя, частоту виникнення рецидивів і віддалених метастазів у хворих на РМЗ чоловіків.
Усе вищесказане стосується і такої складової лі-
кування чоловіків з РМЗ, як орхіектомія (ОЕ). Дотепер не вироблено єдиного підходу щодо доцільності виконання цього заходу як у хворих з ранніми стадіями, так і при наявності місцево-розповсюдженого та метастатичного РМЗ.
До початку 70-х років ХХ ст. ОЕ виконували багатьом хворим поряд із хірургічним і променевим методами лікування [5, 10, 18]. Однак, як свідчать результати подальших досліджень, це не зумовило підвищення виживаності хворих на РМЗ чоловіків [6, 20].
H. Kantarjian та співавтори [12] отримали статистично значиме збільшення безметастатичного періоду у хворих, яким було виконано ОЕ і які отримували різні варіанти хіміогормонотерапії (ХГТ). Водночас M. Lo- pez та співавтори [15] стверджують, що виконання ОЕ у комплексі з ХГТ не впливає на безметастатичну
тривалість життя. W.G. Kraybill та співавтори [13] відзначають, щопацієнти, у яких не виявлено відповіді на ОЕ, надалі краще реагували на проведення ХТ.
Щодо терапії при пізніх стадіях РМЗ у чоловіків, то ОЕ була застосована як перший вид ГТ у цих хворих [9]. У ранніх роботах, присвячених ефективності цього виду ГТ, зазначено збільшення тривалості життя хворих на РМЗ IV стадії, яким було виконано цей вид оперативного втручання. Так, уоб’єднаномуогляді результатів лікування із застосуванням ОЕ середній час тривалості життя чоловіків з РМЗ IV стадії становив 56 місугрупі, девиконували ОЕпроти 38 місу хворих, де ОЕ не виконували [16]. У інших повідомленнях називають дані від 32 до 55% часткових і повних ремісій у хворих, яким виконували ОЕ з приводу РМЗ пізніх стадій [2, 11–13, 17, 19]. Багато дослідників підкреслюють, що досягнення часткової чиповної ремісії після виконання ОЕ жодним чином не підвищує чутливість до наступної ХГТ метастатичного РГЗ [3, 12, 17], хоча це правило має винятки [14].
Незважаючи на ефективність ОЕ, цей вид лікування не є першочерговим методом паліативної терапії при РМЗ у чоловіків [7, 8]. Такий стан справ, на думку авторів, склався в силу багатьох причин, найважливішими з яких є неприйняття багатьма чоловіками ОЕ, можливість післяопераційних ускладнень тощо. Вважають, що на противагу ОЕ великого значення набула також альтернативна ХГТ, яка дозволяє обійтися без хірургічних втручань [4, 11].
ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
У дослідження включено 168 хворих на РМЗ чоловіків, які отримували лікування і перебували під спостереженням з 1946 до 2000 р. У всіх хворих діагноз підтверджено гістологічно. Середній вік пацієнтів становив 56,1 ± 11,2 року. Наймолодшому хворому було 19, найстаршому — 82 роки. Розподіл хворих залежно від стадії процесу наведено в табл. 1.
Таблиця 1 Розподіл хворих на РМЗ чоловіків залежно від стадії захворювання
Стадія | Кількість хворих | |
n | % | |
0 | 2 | 1,19 |
I | 22 | 13,10 |
II | 52 | 30,96 |
III | 53 | 31,54 |
IV | 27 | 16,07 |
Невідома | 12 | 7,14 |
Усього | 168 | 100,0 |
Усього ОЕ виконано у 34 (20,24%) хворих. Середній вік пацієнтів, яким було виконано ОЕ, становив 56,82 ± 11,03 року. Розподіл хворих залежно від віку (до і після 56 років) наведено у табл. 2. Пацієнтам із РМЗ І стадії ОЕ не виконували. В 1 хворого стадію не було встановлено. Розподіл хворих залежно від стадії РМЗ і наявності у програмі лікування ОЕ наведено у табл. 3. У 8 пацієнтів із РМЗ ІІ стадії виконано цю операцію, що становило 24,24% усіх пацієнтів, яким було проведено ОЕ. В 11 (33,33%) хворих на РМЗ ІІІ стадії проведено ОЕ. Найбільшу питому вагу серед пацієнтів, яким було виконано ОЕ, становлять хворі з IV стадією захворювання — 42,34% (14 чоловік) (рис. 1).
Таблиця 2 Розподіл хворих, яким виконано ОЕ залежно від віку
Вік, років | Кількість хворих | |
n | % | |
< 56 | 12 | 35,29 |
≥ 56 | 22 | 64,71 |
Усього | 34 | 100,0 |
Таблиця 3 Розподіл хворих залежно від стадії РМЗ і виконання ОЕ
Група хворих | Стадія | |||||
II | III | IV | ||||
n | % | n | % | n | % | |
ОЕ (+) | 8 | 15,38 | 11 | 20,75 | 14 | 51,85 |
ОЕ (–) | 44 | 84,62 | 42 | 79,25 | 13 | 48,15 |
Усього | 52 | 100,0 | 53 | 100 | 27 | 100 |
Рис. 1. Питома вага хворих, яким виконано ОЕ, залежно від стадії РМЗ
Ефективність виконання ОЕ оцінювали за критерієм тривалості життя хворих. Тривалістю життя вважали інтервал у місяцях між початком спеціального лікування і смертю хворого (нецензуровані дані) чи датою останньої інформації про те, що хворий живий (цензуровані дані). Якщо смерть хворого наставала від інших причин (не від РМЗ), такі дані також вважалися цензурованими.
Статистичну обробку матеріалу проводили за допомогою прикладної програми STATISTICA’99 Edi- tion компанії StatSoft, Inc. Для дослідження кумулятивної тривалості життя використовували методи survivalana- lysis (аналізвиживаності). Зокрема, длядвохфакторного аналізу застосовували LogRank (Mantel-Haenszel) тест із побудовою графіків по Каплану — Майєру.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
ОЕ було виконано у 19 хворих на РМЗ ІІ та ІІІ стадії. При порівнянні виживаності у групі пацієнтів, яким було виконано ОЕ, з виживаністю в групі, де ОЕ не виконували, не виявлено статистично значимої відмінності (р = 0,89). Іншими словами, виконання ОЕ не впливає на збільшення виживаності у об’єднаній групі хворих на РМЗ ІІ і ІІІ стадії.
Однак при аналізі впливу ОЕ на тривалість життя пацієнтів кожної стадії РМ окремо отримані дещо відмінні результати. Виживаність хворих на РМЗ ІІ стадії наведено на рис. 2. Очевидна виражена відмінність у виживаності пацієнтів, яким виконували ОЕ порівняно з групою хворих, де цей вид лікування не застосовували. У групі хворих, яким проведено ОЕ, виживання гірше. Різниця у кумулятивній виживаності в обох групах не була статистично достовірною (р = 0,07). У групі чоловіківз РМЗІІІ стадії результати аналізу виживаності дали діаметрально протилежні результати (рис. 3). У групі пацієнтів, які перенесли ОЕ, виживаність була суттєвовищою. 5- і 10-річна виживаність у цій групі становила 50,48 ± 11,23 проти 19,10 ± 6,44% угрупіпацієнтів, яким цей вид лікування не проводили. При цьому різниця у виживаності також не була статистично достовірною, але наближалася до такої (р = 0,053).
Рис. 2. Кумулятивна виживаність хворих ІІ стадії РМЗ залежно від наявності у програмі лікування ОЕ (p = 0,07 LogRank Test)
Рис. 3. Кумулятивна виживаність хворих чоловіків із ІІІ стадією РМЗ залежно від наявності у програмі лікування ОЕ (p = 0,053 LogRank Test)
У деяких роботах, присвячених ефективності ОЕ, вказується на збільшення тривалості життя па-
цієнтів з РМЗ IV стадії, яким виконували цей вид оперативного лікування [2, 9, 11–13, 16, 17, 19]. Однак при аналізі виживаності у спостереженій нами групі хворих на РМЗ IV стадії не виявлено впливу ОЕ на тривалість життя (рис. 4). При статистичному порівнянні кумулятивної виживаності у обох групах пацієнтів (з ОЕ та без неї) р = 0,55.
Рис. 4. Кумулятивна виживаність хворих з IV стадією РМЗ залежно від наявності у програмі лікування ОЕ (p = 0,55 LogRank Test)
Рис. 5. Кумулятивна виживаність хворих ІІ–ІІІ стадії РМЗ, яким було виконано ОЕ, залежно від віку (p = 0,93 LogRank Test)
Іншимпараметром, щопорівнювали, буввікхворих при виконанні ОЕ. Результати аналізу свідчать, що виживаністьхворихна РМЗІІ–ІІІта IV стадіїнезалежить відтого, чи ОЕ було проведено у пацієнтів, молодшихза
54 років, або у старших (для РМЗ ІІ–ІІІ стадії р<56–>56 =
У чоловіків із РМЗ IV стадії проведення ОЕ не є доцільним, оскільки не впливає на загальну виживаність хворих.
Вік хворих на РМЗ чоловіків не є фактором для визначення доцільності виконання ОЕ.
ЛІТЕРАТУРА
Федоренко ЗП, Гулак ЛО, Горох ЄЛ та ін. Рак в Україні, 2002–2003. Захворюваність, смертність, показники діяльності онкологічної служби. Бюл Націон канцер-реєстру України. Київ, 2004; (5) 94.
Летягин ВП. Рак молочной железы у мужчин. Вестник РОНЦ им НН Блохина РАМН 2000; 4: 58–62.
Aisner J, Ross DD, Wiernik PH. Tamoxifen in advanced male breast cancer. Arch Intern Med 1979; 139: 480–1.
Bezwoda WR, Hesdorffer C, Dansey R, et al. Breast cancer in men: Clinical features, hormone receptor status, and response to therapy. Cancer 1987; 60: 1337–40.
Borgen PI, Wong GY, Vlamis V, et al. Current manage- ment of male breast cancer: A review of 104 cases. Ann Surg 1992; 215: 451–9.
Caton J, Ellis R. Comparison of tamoxifen side effects in men and women with breast cancer. Proc Annu Meet Am Soc Clin Oncol 1996; 15: A215.
Crichlow RW, Kaplan EL, Kearney WH. Male mammary can- cer: An analysis of 32 cases. Ann Surg 1972; 175: 489–94.
Digenis AG, Ross CB, Morrison JG, et al. Carcinoma of the male breast: A review of 41 cases. South Med J 1990; 83: 1162–7.
Farrow JH, Adair FE. Effect of orchidectomy on skeletal me- tastases from cancer of the male breast. Science 1942; 95: 654.
Gough DB, Donohue JH, Evans MM, et al. A 50-year ex- perience of male breast cancer: Is outcome changing? Surg On- col 1993; 2: 325–33.
Jaiyesimi IA, Buzdar AU, Sahin AA, Ross MA. Carcinoma of the male breast. Ann Intern Med 1992; 117: 771–7.
Kantarjian H, Yap H-Y, Hortobagyi G, et al. Hormonal therapy for metastatic male breast cancer. Arch Intern Med 1983; 143: 237–40.
Kraybill WG, Kaufman R, Kinne D. Treatment of advanced male breast cancer. Cancer 1981; 47: 2185–9.
Lopez M, Di Lauro L, Lazzaro B, et al. Hormonal treatment of disseminated male breast cancer. Oncology 1985; 42: 345–9.
Lopez M, DiLauro L, Papaido P, et al. Chemotherapy in metastatic male breast cancer. Oncology 1985; 452: 205–9.
Meyskens FL Jr, Tormey DC, Neifeld JP. Male breast can- cer: A review. Cancer Treat Rev 1976; 3: 83–93.
Patel JK, Nemoto T, Dao TL. Metastatic breast cancerin males: Assessment of endocrine therapy. Cancer 1984; 53: 1344–6.
Sandler B, Carman C, Perry RR. Cancer of the male breast. Am Surg 1994; 60: 816–20.
0,93, для РМЗ IV стадії — р<56–>56 = 0,49).
ВИСНОВКИ
У чоловіків із РМЗ ранньої стадії не доцільно включати у комплекс лікування ОЕ, оскільки цей вид ГТ не вплинув на загальну виживаність хворих при його застосуванні у пацієнтів із ІІ стадією захворювання.
Складається враження, що при місцево-розповсюдженому РМЗ (ІІІ стадія) у чоловіків виконання ОЕ зумовлює суттєве покращання 5- та 10-річної виживаності хворих (50% у групі пацієнтів, яким було проведено ОЕ, проти 19% у хворих, яким ОЕ не виконували). Різниця у виживаності максимально наближена до достовірної (р = 0,053).
van Geel AN, van Slooten EA, Mavrunac M, Hart AA. A retrospective study of male breast cancer in Holland. Br J Surg 1985; 72 (9): 724–7.
Yildirim E, Berberoglu U. Male breast cancer: a 22-year ex- perience. Eur J Surg Oncol 1998; 24 (6): 548–52.
Без коментарів » Додати коментар