ПУХЛИННІ МАРКЕРИ: РОЛЬ У КЛІНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ

Щербина А.Б.

У лекції розглянуто питання щодо використання пухлинних маркерів (ПМ) для вирішення наступних завдань: скринінг онкологічних захворювань; диференціальна діагностика раку і доброякісних процесів; оцінкапоширеності процесу в онкологічних хворих (у поєднанні з методами променевої діагностики); прогноз; оцінка ефективності терапії; динамічне спостереження з метою раннього виявлення рецидивів і генералізації захворювання. Як приклад, описано сучасний алгоритм дослідження ПМ з метою діагностики, прогнозу та оцінки ефективності лікування хворих на рак молочної залози.


На сьогодні однією з найбільш актуальних проб­ лем клінічної онкології залишається рання діагнос­ тика злоякісних новоутворень. Основним напрямком досліджень є пошук пухлинних маркерів (ПМ), які б з високою достовірністю дозволяли діагностувати виник­ нення пухлинного процесу задовго до появи клінічних симптомів, особливо у пацієнтів із груп ризику [1, 2].

ПМ прийнято вважати речовини, які продукують­ ся пухлинними клітинами або організмом у відповідь на розвиток пухлини. Від речовин, що продукуються нормальними клітинами, вони відрізняються якісно (пухлиноспецифічні) або кількісно (пухлиноасоційо­ вані, які продукуються також непухлинними кліти­ нами, але в значно менших концентраціях).

ПМ відомі з 1928 р., коли було виділено хоріоніч­ ний гонадотропін людини (ХГЛ), а потім доведено його зв’язок з хоріонкарциномою. З того часу визна­ чення рівнів ХГЛ використовують для діагностики і контролю за лікуванням цієї пухлини. Пізніше було встановлено, що рівень ХГЛ змінюється і при наяв­ ності інших трофобластних пухлин, що дає можли­ вість контролювати динаміку пухлинного процесу.

Інформативність визначення рівнів ПМ важко переоцінити. Дослідження концентрації маркерних речовин розглядають як важливу складову діагнос­ тики в комплексному обстеженні пацієнта з вико­ ристанням клінічних, ендоскопічних, променевих, лабораторних методів.

Ідеальний ПМ повинен задовольняти наступним критеріям: продукуватися тільки злоякісними клі­ тинами; бути органоспецифічним; з’являтися у ви­ соких концентраціях у біологічних рідинах організ­ му; його концентрація повинна корелювати із розмі­ ром пухлини, зі стадією захворювання, з прогнозом та ефективністю лікування [4, 5]. Маркер, що відпо­ відає всім вищеперерахованим вимогам, дотепер не виявлений, а маркери, які використовуються в діа­ гностиці, відповідають лише деяким із цих критері­ їв. На даний час відомо більше 200 речовин, що на­ лежать до ПМ, і їх кількість постійно зростає.

Існує кілька принципів класифікації ПМ. Найчас­ тіше їх групують за хімічною характеристикою та за біологічною функцією, що вони виконують в організ­ мі. За хімічною структурою це можуть бути: глікопротеї­ ни, поліпептиди, вуглеводні детермінанти глікопроте­

їнів, гліколіпіди, білки, поліаміни, імуноглобуліни та ін. Класифікація за біологічною функцією. Онкофетальні антигени: раково­ембріональний антиген (РЕА); альфа­фетопротеїн (АФП); ХГЛ; специфічний бета­ 1­протеїн вагітності; сквамозний клітинний антиген (СКА); СА125; СА15­3; СА19­9; СА50; СА72­4. Фер-

менти: фукозилтрансфераза; кисла простатична фос­ фатаза; лактатдегідрогеназа; нейронспецифічна ено­ лаза (НСЕ); тимідинкіназа (ТК); тимідилатсинтетаза; простатичний специфічний антиген (ПСА). Гормони: адренокортикотропний гормон; антидіуретичний гор­ мон; плацентарний лактоген; кальцитонін; паратгор­ мон; пролактин. Інші: ферритин; бета­2­мікроглобулін (Б2М); імуноглобуліни; ЦИФРА 21­1; тканинний по­ ліпептидний антиген (ТПА); тканинний поліпептид­ ний специфічний антиген (ТПСА) та ін.

За значенням для діагностики розрізняють ПМ го­ ловні, другорядні і додаткові. Головний маркер харак­ теризується високою чутливістю і специфічністю до певного виду пухлини. Другорядний маркер, який має нижчу чутливість і специфічність для даної пухлини, у комбінації із головним маркером підвищує імовір­ ність її виявлення. Визначення другорядного мар­ кера проводиться, як правило, паралельно з визна­ ченням головного маркера. Додатковий маркер має зазвичай ще нижчу чутливість і специфічність при діагностиці онкологічного захворювання, але може мати високу специфічність для конкретного органа (тобто бути органоспецифічним). Крім того, зрос­ тання його рівня, як правило, пов’язане із рециди­ вом пухлини. В таблиці наведено комбінацію ПМ для певних онкологічних захворювань [3].

Показання для визначення рівнів ПМ: скринінг

онкологічних захворювань; диференційна діагнос­ тика раку і доброякісних процесів; оцінка пошире­ ності процесу (в поєднанні з методами променевої діагностики); прогноз; оцінка ефективності тера­ пії; моніторинг хворих з метою раннього виявлен­ ня рецидивів і генералізації захворювання [1, 4]. Скринінг онкологічних захворювань: критеріями для скринінгового тесту є ефективність раннього вияв­ лення захворювання, специфічність і інформатив­ ність тесту. Але, враховуючи той факт, що рівень ПМ корелює з масою пухлинної тканини, у біль­ шості випадків не можна рекомендувати скринінг

по онкомаркерах для виявлення ранніх стадій за­ хворювання. Негативний результат аналізу не озна­ чає, що онкологічне захворювання відсутнє. Лише окремі ПМ придатні для діагностики злоякісних пухлин на початкових стадіях їх розвитку, напри­ клад ПСА, який використовують для ранньої діа­ гностики раку передміхурової залози. Визначення рівнів ПМ може використовуватися як допоміж­ ний метод щодо диференційної діагностики злоякісних та доброякісних процесів. Так, високий рівень АФП у сироватці крові у комбінації з «холодним» вогнищем у печінці (за даними сцинтиграфії з ра­ діоколоїдом) свідчить про первинну пухлину чи наявність метастазу. Визначення рівня ПСА при сумнівних даних пальцьового ректального дослід­ ження та трансректального ультразвукового об­ стеження допомагає в диференційній діагности­ ці раку та доброякісних процесів у передміхуровій залозі (доброякісна гіперплазія простати, хроніч­ ний простатит та ін.), що дозволяє зменшити кіль­ кість негативних біопсій у пацієнтів із доброякіс­ ними процесами. Проте для кожного ПМ існують певні межі значень концентрації (їх ще називають деякі автори «сірою» зоною), що характерні як для злоякісного, так і доброякісного процесу. Цей фак­ тор зменшує цінність ПМ щодо використання для диференційної діагностики онкологічної патоло­ гії. Оцінка поширеності процесу основана на тому, що, як вказувалося вище, рівень ПМ корелює із масою пухлинної тканини. При наявності мета­ стазів (регіонарних і, особливо, віддалених) різко підвищується рівень ПМ. Тому в разі визначення у первинних хворих високих рівнів ПМ необхідно виключити наявність метастазів. Для цього з успі­ хом використовують методи променевої діагности­ ки у відповідності з вимогами адекватного вибору діагностичних зображень при пухлинах відповід­ них локалізацій. Так, при високих рівнях РЕА та АФП у сироватці крові хворих на колоректальний рак необхідно в першу чергу обстежити печінку на наявність метастазів, використовуючи для цьо­ го ультразвукове дослідження, комп’ютерну томо­ графію. У хворих на рак передміхурової залози кон­ центрація ПСА, що перевищує 100 нг/мл, з висо­ кою достовірністю вказує на наявність метастазів у скелеті. Чим вищі передопераційні рівні ПМ, тим, як правило, більш поширений пухлинний процес, більш пізня стадія захворювання і гірший прогноз. У даний час інтенсивно вивчається зв’язок цілої низки ПМ із можливістю прогнозування перебі­ гу пухлинних захворювань. Для ряду онкологіч­ них захворювань визначені маркери, придатні для оцінки ефективності лікування. При цьому потріб­ но брати до уваги кількість позитивних і негатив­ них випадків динаміки рівня кожного маркера. У хворих на рак товстої кишки показовою є концен­ трація РЕА, яка підвищена у 85% пацієнтів і змен­ шується при проведенні радикального лікування. Регулярні визначення рівнів цього маркера можна

використовувати для контролю ефективності ліку­ вання, тривалості безрецидивного періоду або ста­ білізації процесу. Повторне наростання рівня РЕА (мінімум у 2 рази) свідчить про неефективність лі­ кування, прогресування захворювання. Моніторинг хворих: при динамічному спостереженні за рівнями ПМ у онкологічних хворих можна вияви­ ти метастази за кілька місяців до їхнього клінічно­ го прояву. ВООЗ рекомендує наступні інтервали взяття проб для аналізу: 1 раз на місяць протягом першого року після лікування, 1 раз у 2 міс протя­ гом другого року й 1 раз у 3 міс протягом третьо­ го року спостереження. Спорадичні дослідження рівнів ПМ недоцільні. Необхідно відзначити, що найбільш важливим показником є динаміка змін, а не абсолютні показники концентрації. Так, при моніторингу хворих на рак щитовидної залози ви­ значають у сироватці крові рівні тиреоглобуліну — глікопротеїду, що продукується не тільки нормаль­ ними, але і неопластичними клітинами щитовид­ ної залози. Його не виявляють у крові пацієнтів, у яких проведено тиреоїдектомію і відсутні метаста­ зи раку щитовидної залози. Його поява в сироватці крові у таких пацієнтів свідчить про наявність ре­ цидиву або метастазів.

Таблиця Комбінація ПМ, асоційованих із певними онкологічними

захворюваннями

Злоякісні новоутворенняПМ
ГоловнийДругоряд-

ний

Додатко-

вий

Рак шлункаСА72-4, РЕАТК або ТПА 
Рак товстої кишкиРЕА, СА19-9ТПАТК
Рак підшлункової залозиСА19-9, СА50РЕААФП
Рак жовчного міхураСА19-9АФПТК або ТПА
Метастази в печінціСА19-9, РЕА, АФПТК 
Дрібноклітинний рак

легені

НСЕТК або ТПА 
Рак легеньЦИФРА 21-1,СКА,РЕАТК або ТПА 
Рак молочної залозиСА15-3, ТПА, ТПСАРЕАМСА
ХоріонепітеліомаБета-ХГЛТК 
Пухирцевий заметБета-ХГЛ  
ТератомаАФП, бета-ХГЛ  
Рак яєчникаСА125, СА72-4  
Рак тіла маткиСА125, ЦИФРА 21-1  
Рак шийки маткиСКА, ЦИФРА 21-1  
Рак простатиПСА, вільний ПСАТК 
Рак яєчкаАФП, бета-ХГЛ  
Рак сечового міхураТПА, РЕА,

ЦИФРА 21-1

ТК 
НейробластомаНСЕ  
Злоякісна меланомаНСЕ, ТК  
ФеохромоцитомаНСЕ  
КарциноїдНСЕ  
ЛейкозБ2М, ТК  
Злоякісна лімфомаБ2М, ТК  

При пухлинах, що швидко розвиваються з не­ сприятливим прогнозом (наприклад рак стравохо­ ду), чи у тих випадках, коли онкомаркери не мають належної чутливості, тривале спостереження з ви­ користанням маркерів є недоцільним.

Вибір ПМ, клінічна оцінка. Перш за все необ­ хідно зробити адекватний вибір ПМ, найбільш ін­ формативного щодо локалізації онкологічного за­ хворювання. Неправильний вибір ПМ стосовно даного захворювання означає, що при даній пато­ логії не відбувається підвищення рівня досліджу­

ваних маркерів (наприклад СА 15­3 при злоякісних новоутвореннях простати). Гістологічний тип пух­ лини є орієнтиром для вибору групи ПМ, які варто використовувати в даному випадку для контролю за ефективністю лікування, при моніторингу хво­ рих. При високодиференційованих пухлинах не слід визначати ПМ, характерні для менш диферен­ ційованих пухлин тієї ж локалізації. У ранніх ста­ діях захворювання при невеликій масі пухлини не можна очікувати значної концентрації продуктів її життєдіяльності в крові й інших біологічних ріди­ нах організму. Можливі хибнонегативні результа­ ти досліджень. Лікування (операція, хіміотерапія, радіотерапія), що призводить до повного вида­ лення пухлини та девіталізації пухлинних клітин, обов’язково повинне супроводжуватися знижен­ ням рівнів ПМ до норми. Але якщо не враховувати біологічний період напівжиття ПМ, то проведен­ ня досліджень через відносно короткий проміжок часу після операції та після закінчення променевої або хіміо­ чи гормонотерапії може дати результат, що не корелює з клінічними даними та результа­ тами променевих методів досліджень. Необхідно приймати до уваги фактори, що можуть вплину­ ти на рівень досліджуваного маркера. Наприклад, підвищення рівня ПСА може спостерігатися у хво­ рих при урологічних маніпуляціях на передміхуро­ вій залозі. Рівень РЕА підвищений у курців. Деякі неонкологічні захворювання можуть супроводжу­ ватися значним підвищенням рівнів ПМ, напри­ клад 10­кратним зростанням рівня тимідинкінази при ряді вірусних захворювань. Захворювання пе­ чінки і нирок впливають на метаболізм онкомар­ керів і таким чином можуть змінювати результати аналізу. Концентрація багатьох ПМ підвищується при хронічному гепатиті, цирозі печінки, хроніч­ ній нирковій недостатності.

ПМ у своїй більшості не мають абсолютної ор­ ганоспецифічності, можна лише говорити про спе­ цифіку у відношенні визначеного типу тканин. Так, підвищені рівні СА 19­9 можуть свідчити про рак під­ шлункової залози, проте цей же маркер можуть про­ дукувати злоякісні пухлини кишечнику, шлунка та ін­ ших органів. При тривалому спостереженні за пацієн­ тами вирішальним є не абсолютний показник рівня маркера, а динаміка зміни його концентрації.

Як приклад розглянемо сучасний алгоритм ви-

значення ПМ у хворих на рак молочної залози (РМЗ). Описано кілька ПМ, придатних для клінічного ви­ користання при РМЗ, а саме для динамічного спо­ стереження за хворими з метою раннього виявлен­ ня субклінічних рецидивів і метастазів, а також для контролю за ефективністю проведеної терапії.

Схема дослідження ПМ:

  1. У хворої із встановленим діагнозом РМЗ на по­ чатку лікування оцінюють рівень усіх ПМ, інфор­ мативних для цієї патології, і виявляють маркери, концентрація яких підвищена.
  2. Через 2–3 тиж після операції знову оцінюють рівень маркерів, які мали підвищені показники до початку лікування. Збереження ступеню підвищен­ ня концентрації цих маркерів свідчить про неради­ кальність хірургічного втручання.
  3. При проведенні консервативної протипух­ линної терапії у хворих на РМЗ рівень ПМ визна­ чають до початку лікування і через 2 тиж після його закінчення (контроль за ефективністю терапії). Стійке зниження рівня маркера після проведеного лікування свідчить про ефективність останнього. Відсутність змін або підвищення рівня ПМ дає під­ ставу запідозрити резистентність пухлини до про­ веденої терапії, що потребує зміни терапевтично­ го підходу [5].

Прогностичну значимість у хворих на РМЗ ма­ ють такі ПМ, як СА 15­3, РЕА, муциноподібний ра­ ковий антиген (МСА), Tag 12, ТПСА, ТПА.

СА 15-3. Верхня межа норми (дискримінацій­ ний рівень) антигену у здорових невагітних жі­ нок становить 30 од./мл. Фізіологічне підвищен­ ня рівня СА 15­3 можливе в III триместр вагітності. СА 15­3 відзначається відносно високою специфіч­ ністю щодо РМЗ. Тільки в дуже рідкісних випадках при мастопатії або доброякісних пухлинах молоч­ ної залози рівень СА 15­3 може підвищуватися до 40 од./мл. Зростання рівня СА 15­3 спостерігається в окремих випадках при доброякісних захворюван­ нях і запальних процесах інших органів. Найчасті­ ше рівень цього маркера підвищується при хроніч­ ному гепатиті, цирозі печінки, саркоїдозі, туберку­ льозі, системному червоному вовчаку. Крім РМЗ, підвищений рівень СА 15­3 найчастіше виявляють при раку яєчника, легені і печінки. В окремих випад­ ках концентрація цього антигену зростає при зло­ якісних захворюваннях крові і саркомах, але ніко­ ли не підвищується при меланомах і пухлинах нер­ вової тканини.

СА 15­3 вважають маркером вибору у хворих на РМЗ. У літературі для первинних хворих на РМЗ на­ водиться широкий діапазон значень діагностичної чутливості СА 15­3 при специфічності 90–95%: від 19,3 до 43,8%. Такий розкид даних відносно чутли­ вості СА 15­3, напевно, пов’язаний насамперед із неоднорідністю вибірок за стадіями процесу у хво­ рих у різних дослідженнях. Відомо, що підвищений рівень СА 15­3 виявляється частіше при пошире­ ному пухлинному процесі в молочній залозі, тоб­ то цей пухлинний маркер є стадієспецифічним. За даними деяких авторів, є кореляція частоти підви­ щення рівня СА 15­3 не тільки зі стадією процесу (а саме з розміром пухлини і залученням у процес ре­ гіонарних лімфатичних вузлів), але і зі ступенем ди­ ференціювання і злоякісності пухлини. Достатньо низька чутливість СА 15­3 при ранніх стадіях РМЗ не дає можливості використовувати його для скри­ нінгу з метою ранньої діагностики.

Більш широке застосування СА 15­3 знайшов на­ самперед при прогнозуванні перебігу захворювання,

у моніторингу хворих на РМЗ і для раннього вияв­ лення субклінічних рецидивів. Так, безрецидивний 5­річний період спостерігається менше ніж у поло­ вини хворих із високим вихідним рівнем СА 15­3 (> 30,0 од./мл). Тому вважається, що підвищений вихідний рівень СА 15­3 може служити аргументом на користь призначення ад’ювантного лікування у радикально оперованих хворих.

Відзначається висока чутливість СА 15­3 при виявленні рецидивів РМЗ і віддалених метастазів. Підвищений рівень СА 15­3 у хворих із позитивни­ ми даними остеосцинтиграфії підтверджує діагноз метастатичного ураження скелета. У той же час від­ значається низька чутливість маркера при наявності 1–2 метастазів у скелеті. Значне підвищення рівнів СА 15­3 у таких хворих частіше усього свідчить та­ кож про наявність і вісцеральних метастазів. У ціло­ му зміна рівня даного антигену в процесі динаміч­ ного спостереження за хворими на РМЗ, як прави­ ло, корелює із клінічним перебігом хвороби.

Таким чином, СА 15­3 у даний час використову­ ється для визначення прогнозу і моніторингу хво­ рих на РМЗ у процесі лікування, а також для дина­ мічного спостереження за цими пацієнтками. Але, з одного боку, СА 15­3 дозволяє здійснювати доклі­ нічне виявлення рецидивів, а з іншого — має низь­ ку чутливість при виявленні поодиноких кісткових метастазів. Відносно низька чутливість СА 15­3 об­ межує можливості його використання в ранній діа­ гностиці РМЗ. Для підвищення чутливості і специ­ фічності діагностики у моніторингу хворих на РМЗ використовується визначення декількох пухлин­ них маркерів.

РЕА. Верхня межа норми РЕА для осіб, що не палять, складає 5,0 нг/мл, для курців верхня межа підвищується до 7,0–10,0 нг/мл. Помірне (до 10,0 нг/мл) підвищення рівня РЕА може спостері­ гатися при різноманітних непухлинних захворю­ ваннях: цирозі печінки, гепатиті, виразковому ко­ літі, бронхіті, пневмонії, туберкульозі, ендометріозі, аутоімунних захворюваннях. У цих випадках рівень РЕА знижується паралельно з клінічним поліпшен­ ням при лікуванні. Рівень РЕА підвищується у хво­ рих із злоякісними пухлинами органів шлунково­ кишкового тракту, легені, жіночої статевої сфери. За даними літератури діагностична чутливість РЕА для первинних хворих на РМЗ складає 17,4%, у хворих без метастазів рівень маркера, як правило, не пере­ вищує норми. У групі хворих із метастазами підви­ щення рівня РЕА (> 5,0 нг/мл) виявляють більш ніж у половини хворих. У процесі динамічного спосте­ реження за хворими роль РЕА для виявлення мета­ стазів і рецидивів раку зростає, динаміка його змін у більшості випадків співпадає з клінічним перебі­ гом хвороби. Проте, на думку більшості дослідників, РЕА як самостійний маркер для моніторингу хво­ рих на РМЗ менш придатний, ніж СА 15­3, оскіль­ ки рівень останнього чіткіше корелює із клінічним

перебігом хвороби. Але при поєднанні обох марке­ рів точність діагностики підвищується.

МСА. Верхня межа норми становить 11,0 од./ мл. Підйом рівня МСА може спостерігатися при вагітності, мастопатії і у 20% випадків при непух­ линних захворюваннях печінки. Для раннього ви­ явлення РМЗ цей маркер також непридатний із­за низької діагностичної чутливості (10,0–20,0% при специфічності 90,0%). МСА, так само як і СА 15­3, є стадієспецифічним маркером, і його рівень час­ тіше (до 80% випадків) підвищується при пошире­ ному раку.

Tag 12. Дискримінаційний рівень цього марке­ ра — 10 од./мл. Цей антиген при високій специфіч­ ності має низьку чутливість. Його специфічність під­ вищується у тих же груп хворих, у яких підвищений рівень СА 15­3. Тому цей ПМ не дає додаткової ін­ формації до маркера СА 15­3.

ТПСА є фрагментом цитокератину­18 і вияв­ ляється за допомогою МкАТ проти епітопу М3 на розчинних фрагментах цитокератину­18. ТПСА — маркер агресивності пухлинного процесу. Агресив­ ні пухлини навіть малого розміру можуть давати суттєве підвищення рівня ТПСА в сироватці кро­ ві. Дискримінаційний рівень для ТПСА становить 80,0 од./л. При прогресуванні процесу виявляють підвищений рівень цього ПМ.

ТПА є сумішшю цитокератинів із низькою мо­ лекулярною масою. ТПА відображає ступінь пролі­ ферації епітелію. Для визначення його рівнів засто­ совують набори IDeaL™ Monoclonal TPAcyk IRMA та MonoTotal™ TPAcyk IRMA («IDL», Швеція). На­ бір IDeaL™ Monoclonal TPAcyk IRMA призначений для визначення у сироватці крові антигену цитоке­ ратинів 8 та 18. Дискримінаційний рівень становить 1 нг/мл. Незначне підвищення рівня цього маркера спостерігається при запальних процесах, але у 95% таких хворих рівень ТПА не перевищує 1,4 нг/мл. Набір MonoTotal™ TPAcyk IRMA призначений для визначення у сироватці крові антигену цитокерати­ нів 8, 18 та 19. Дискримінаційний рівень становить 75,0 од./л. При злоякісних новоутвореннях значно зростає рівень ТПА.

Рівні ТПСА, ТПА відображають активність пух­ линного процесу. Тому за їх концентраціями мож­ ливо зробити висновок про стабілізацію чи прогре­ сування захворювання. При ефективному лікуван­ ні спостерігається зниження концентрації маркерів. Підвищення рівнів спостерігається при рецидивах та при неефективному лікуванні. Підвищення рівнів ТПСА, ТПА в процесі динамічного спостереження вказує на прогресування захворювання за кілька мі­ сяців до появи клінічної симптоматики.

Комбінація маркерів, що відображають проліфе­ ративну активність пухлинних клітин та темп росту пухлини, дає більш повну картину перебігу захворю­ вання. Ця комбінація може використовуватися для оцінки ефективності лікування, а також як більш економічно вигідна альтернатива дорогим методам

візуалізації, які використовуються з цією метою. За­ вдяки оцінці ефективності лікування хворих є мож­ ливість проведення його корекції і внаслідок цього зниження вартості лікування.

Переваги ТПСА, ТПА дозволяють контролю­ вати активність пухлинного процесу; зручні як маркери метастатичної активності незалежно від місцезнаходження метастазів; дають більш ран­ ню інформацію про стан пухлинного процесу, ніж маркери маси пухлини (раннє підтвердження ефек­ тивності лікування, раннє виявлення рецидивів); дають більш повну картину, ніж тільки маркери маси пухлини.

Таким чином, ПМ мають обмежену роль для ді­ агностики ранніх стадій РМЗ через недостатню чут­ ливість. Проте вищевказані маркери доцільно засто­ совувати для контролю ефективності лікування та при динамічному спостереженні за хворими з ме­ тою ранньої діагностики рецидивів та метастазів. Бажано використовувати комбінацію двох марке­ рів (оптимально — СА 15­3 та маркерів агресивнос­ ті пухлинного процесу ТПСА або ТПА) для підви­ щення чутливості діагностики. Певну роль відігра­ ють ПМ в оцінці поширеності процесу (в поєднанні

ЛІТЕРАТУРА

  1. Мечев ДС, Москалець ОІ, Бондарук ОС та ін. Гормони та пухлинні маркери: клініко­методичні аспекти (навчальний посібник). Київ: ВІЦ «Медицина України», 2007. 96 с.
  2. Опухолевые маркеры в клинической практике: Посо­ бие для врачей / Под ред ВФ Сухого, ВС Первого, НВ Сухой и др. / Днепропетровск: АРТ­ПРЕСС, 2003. 44 с.
  3. Опухолевые маркеры и их обследование. Praha: IMMUNOTECH, 1999. 28 c.
  4. Nuclear Oncology: diagnosis and therapy / Eds I Khalkhaly,

    J Maublant, S Goldsmith /Philadelphia: Lippincott Williams & Wilkins, 2001. 563 p.

  5. Маршутина НВ, Сергеева НС. Серологические опу­ холевые маркеры в первичной диагностике и мониторин­ ге больных раком молочной железы. Рос онкол журн 2002; (4): 45–8.

з методами променевої діагностики), а також для

прогнозу захворювання.

У підсумку слід констатувати, що ПМ у комп­ лексі з клінічними, променевими, ендоскопічними та іншими сучасними методами діагностики допо­ магають у вирішенні нагальних задач клінічної он­ кології. Необхідно у подальшому проводити пошук нових високоспецифічних маркерів та ефективно комбінувати існуючі для підвищення ефективності діагностики злоякісних пухлин та моніторингу он­ кологічних хворих.


Без коментарів » Додати коментар