ПУХЛИННІ МАРКЕРИ: РОЛЬ У КЛІНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ
У лекції розглянуто питання щодо використання пухлинних маркерів (ПМ) для вирішення наступних завдань: скринінг онкологічних захворювань; диференціальна діагностика раку і доброякісних процесів; оцінкапоширеності процесу в онкологічних хворих (у поєднанні з методами променевої діагностики); прогноз; оцінка ефективності терапії; динамічне спостереження з метою раннього виявлення рецидивів і генералізації захворювання. Як приклад, описано сучасний алгоритм дослідження ПМ з метою діагностики, прогнозу та оцінки ефективності лікування хворих на рак молочної залози.
На сьогодні однією з найбільш актуальних проб лем клінічної онкології залишається рання діагнос тика злоякісних новоутворень. Основним напрямком досліджень є пошук пухлинних маркерів (ПМ), які б з високою достовірністю дозволяли діагностувати виник нення пухлинного процесу задовго до появи клінічних симптомів, особливо у пацієнтів із груп ризику [1, 2].
ПМ прийнято вважати речовини, які продукують ся пухлинними клітинами або організмом у відповідь на розвиток пухлини. Від речовин, що продукуються нормальними клітинами, вони відрізняються якісно (пухлиноспецифічні) або кількісно (пухлиноасоційо вані, які продукуються також непухлинними кліти нами, але в значно менших концентраціях).
ПМ відомі з 1928 р., коли було виділено хоріоніч ний гонадотропін людини (ХГЛ), а потім доведено його зв’язок з хоріонкарциномою. З того часу визна чення рівнів ХГЛ використовують для діагностики і контролю за лікуванням цієї пухлини. Пізніше було встановлено, що рівень ХГЛ змінюється і при наяв ності інших трофобластних пухлин, що дає можли вість контролювати динаміку пухлинного процесу.
Інформативність визначення рівнів ПМ важко переоцінити. Дослідження концентрації маркерних речовин розглядають як важливу складову діагнос тики в комплексному обстеженні пацієнта з вико ристанням клінічних, ендоскопічних, променевих, лабораторних методів.
Ідеальний ПМ повинен задовольняти наступним критеріям: продукуватися тільки злоякісними клі тинами; бути органоспецифічним; з’являтися у ви соких концентраціях у біологічних рідинах організ му; його концентрація повинна корелювати із розмі ром пухлини, зі стадією захворювання, з прогнозом та ефективністю лікування [4, 5]. Маркер, що відпо відає всім вищеперерахованим вимогам, дотепер не виявлений, а маркери, які використовуються в діа гностиці, відповідають лише деяким із цих критері їв. На даний час відомо більше 200 речовин, що на лежать до ПМ, і їх кількість постійно зростає.
Існує кілька принципів класифікації ПМ. Найчас тіше їх групують за хімічною характеристикою та за біологічною функцією, що вони виконують в організ мі. За хімічною структурою це можуть бути: глікопротеї ни, поліпептиди, вуглеводні детермінанти глікопроте
їнів, гліколіпіди, білки, поліаміни, імуноглобуліни та ін. Класифікація за біологічною функцією. Онкофетальні антигени: раковоембріональний антиген (РЕА); альфафетопротеїн (АФП); ХГЛ; специфічний бета 1протеїн вагітності; сквамозний клітинний антиген (СКА); СА125; СА153; СА199; СА50; СА724. Фер-
менти: фукозилтрансфераза; кисла простатична фос фатаза; лактатдегідрогеназа; нейронспецифічна ено лаза (НСЕ); тимідинкіназа (ТК); тимідилатсинтетаза; простатичний специфічний антиген (ПСА). Гормони: адренокортикотропний гормон; антидіуретичний гор мон; плацентарний лактоген; кальцитонін; паратгор мон; пролактин. Інші: ферритин; бета2мікроглобулін (Б2М); імуноглобуліни; ЦИФРА 211; тканинний по ліпептидний антиген (ТПА); тканинний поліпептид ний специфічний антиген (ТПСА) та ін.
За значенням для діагностики розрізняють ПМ го ловні, другорядні і додаткові. Головний маркер харак теризується високою чутливістю і специфічністю до певного виду пухлини. Другорядний маркер, який має нижчу чутливість і специфічність для даної пухлини, у комбінації із головним маркером підвищує імовір ність її виявлення. Визначення другорядного мар кера проводиться, як правило, паралельно з визна ченням головного маркера. Додатковий маркер має зазвичай ще нижчу чутливість і специфічність при діагностиці онкологічного захворювання, але може мати високу специфічність для конкретного органа (тобто бути органоспецифічним). Крім того, зрос тання його рівня, як правило, пов’язане із рециди вом пухлини. В таблиці наведено комбінацію ПМ для певних онкологічних захворювань [3].
Показання для визначення рівнів ПМ: скринінг
онкологічних захворювань; диференційна діагнос тика раку і доброякісних процесів; оцінка пошире ності процесу (в поєднанні з методами променевої діагностики); прогноз; оцінка ефективності тера пії; моніторинг хворих з метою раннього виявлен ня рецидивів і генералізації захворювання [1, 4]. Скринінг онкологічних захворювань: критеріями для скринінгового тесту є ефективність раннього вияв лення захворювання, специфічність і інформатив ність тесту. Але, враховуючи той факт, що рівень ПМ корелює з масою пухлинної тканини, у біль шості випадків не можна рекомендувати скринінг
по онкомаркерах для виявлення ранніх стадій за хворювання. Негативний результат аналізу не озна чає, що онкологічне захворювання відсутнє. Лише окремі ПМ придатні для діагностики злоякісних пухлин на початкових стадіях їх розвитку, напри клад ПСА, який використовують для ранньої діа гностики раку передміхурової залози. Визначення рівнів ПМ може використовуватися як допоміж ний метод щодо диференційної діагностики злоякісних та доброякісних процесів. Так, високий рівень АФП у сироватці крові у комбінації з «холодним» вогнищем у печінці (за даними сцинтиграфії з ра діоколоїдом) свідчить про первинну пухлину чи наявність метастазу. Визначення рівня ПСА при сумнівних даних пальцьового ректального дослід ження та трансректального ультразвукового об стеження допомагає в диференційній діагности ці раку та доброякісних процесів у передміхуровій залозі (доброякісна гіперплазія простати, хроніч ний простатит та ін.), що дозволяє зменшити кіль кість негативних біопсій у пацієнтів із доброякіс ними процесами. Проте для кожного ПМ існують певні межі значень концентрації (їх ще називають деякі автори «сірою» зоною), що характерні як для злоякісного, так і доброякісного процесу. Цей фак тор зменшує цінність ПМ щодо використання для диференційної діагностики онкологічної патоло гії. Оцінка поширеності процесу основана на тому, що, як вказувалося вище, рівень ПМ корелює із масою пухлинної тканини. При наявності мета стазів (регіонарних і, особливо, віддалених) різко підвищується рівень ПМ. Тому в разі визначення у первинних хворих високих рівнів ПМ необхідно виключити наявність метастазів. Для цього з успі хом використовують методи променевої діагности ки у відповідності з вимогами адекватного вибору діагностичних зображень при пухлинах відповід них локалізацій. Так, при високих рівнях РЕА та АФП у сироватці крові хворих на колоректальний рак необхідно в першу чергу обстежити печінку на наявність метастазів, використовуючи для цьо го ультразвукове дослідження, комп’ютерну томо графію. У хворих на рак передміхурової залози кон центрація ПСА, що перевищує 100 нг/мл, з висо кою достовірністю вказує на наявність метастазів у скелеті. Чим вищі передопераційні рівні ПМ, тим, як правило, більш поширений пухлинний процес, більш пізня стадія захворювання і гірший прогноз. У даний час інтенсивно вивчається зв’язок цілої низки ПМ із можливістю прогнозування перебі гу пухлинних захворювань. Для ряду онкологіч них захворювань визначені маркери, придатні для оцінки ефективності лікування. При цьому потріб но брати до уваги кількість позитивних і негатив них випадків динаміки рівня кожного маркера. У хворих на рак товстої кишки показовою є концен трація РЕА, яка підвищена у 85% пацієнтів і змен шується при проведенні радикального лікування. Регулярні визначення рівнів цього маркера можна
використовувати для контролю ефективності ліку вання, тривалості безрецидивного періоду або ста білізації процесу. Повторне наростання рівня РЕА (мінімум у 2 рази) свідчить про неефективність лі кування, прогресування захворювання. Моніторинг хворих: при динамічному спостереженні за рівнями ПМ у онкологічних хворих можна вияви ти метастази за кілька місяців до їхнього клінічно го прояву. ВООЗ рекомендує наступні інтервали взяття проб для аналізу: 1 раз на місяць протягом першого року після лікування, 1 раз у 2 міс протя гом другого року й 1 раз у 3 міс протягом третьо го року спостереження. Спорадичні дослідження рівнів ПМ недоцільні. Необхідно відзначити, що найбільш важливим показником є динаміка змін, а не абсолютні показники концентрації. Так, при моніторингу хворих на рак щитовидної залози ви значають у сироватці крові рівні тиреоглобуліну — глікопротеїду, що продукується не тільки нормаль ними, але і неопластичними клітинами щитовид ної залози. Його не виявляють у крові пацієнтів, у яких проведено тиреоїдектомію і відсутні метаста зи раку щитовидної залози. Його поява в сироватці крові у таких пацієнтів свідчить про наявність ре цидиву або метастазів.
Таблиця Комбінація ПМ, асоційованих із певними онкологічними
захворюваннями
Злоякісні новоутворення | ПМ | ||
Головний | Другоряд- ний | Додатко- вий | |
Рак шлунка | СА72-4, РЕА | ТК або ТПА | |
Рак товстої кишки | РЕА, СА19-9 | ТПА | ТК |
Рак підшлункової залози | СА19-9, СА50 | РЕА | АФП |
Рак жовчного міхура | СА19-9 | АФП | ТК або ТПА |
Метастази в печінці | СА19-9, РЕА, АФП | ТК | |
Дрібноклітинний рак легені | НСЕ | ТК або ТПА | |
Рак легень | ЦИФРА 21-1,СКА,РЕА | ТК або ТПА | |
Рак молочної залози | СА15-3, ТПА, ТПСА | РЕА | МСА |
Хоріонепітеліома | Бета-ХГЛ | ТК | |
Пухирцевий замет | Бета-ХГЛ | ||
Тератома | АФП, бета-ХГЛ | ||
Рак яєчника | СА125, СА72-4 | ||
Рак тіла матки | СА125, ЦИФРА 21-1 | ||
Рак шийки матки | СКА, ЦИФРА 21-1 | ||
Рак простати | ПСА, вільний ПСА | ТК | |
Рак яєчка | АФП, бета-ХГЛ | ||
Рак сечового міхура | ТПА, РЕА, ЦИФРА 21-1 | ТК | |
Нейробластома | НСЕ | ||
Злоякісна меланома | НСЕ, ТК | ||
Феохромоцитома | НСЕ | ||
Карциноїд | НСЕ | ||
Лейкоз | Б2М, ТК | ||
Злоякісна лімфома | Б2М, ТК |
При пухлинах, що швидко розвиваються з не сприятливим прогнозом (наприклад рак стравохо ду), чи у тих випадках, коли онкомаркери не мають належної чутливості, тривале спостереження з ви користанням маркерів є недоцільним.
Вибір ПМ, клінічна оцінка. Перш за все необ хідно зробити адекватний вибір ПМ, найбільш ін формативного щодо локалізації онкологічного за хворювання. Неправильний вибір ПМ стосовно даного захворювання означає, що при даній пато логії не відбувається підвищення рівня досліджу
ваних маркерів (наприклад СА 153 при злоякісних новоутвореннях простати). Гістологічний тип пух лини є орієнтиром для вибору групи ПМ, які варто використовувати в даному випадку для контролю за ефективністю лікування, при моніторингу хво рих. При високодиференційованих пухлинах не слід визначати ПМ, характерні для менш диферен ційованих пухлин тієї ж локалізації. У ранніх ста діях захворювання при невеликій масі пухлини не можна очікувати значної концентрації продуктів її життєдіяльності в крові й інших біологічних ріди нах організму. Можливі хибнонегативні результа ти досліджень. Лікування (операція, хіміотерапія, радіотерапія), що призводить до повного вида лення пухлини та девіталізації пухлинних клітин, обов’язково повинне супроводжуватися знижен ням рівнів ПМ до норми. Але якщо не враховувати біологічний період напівжиття ПМ, то проведен ня досліджень через відносно короткий проміжок часу після операції та після закінчення променевої або хіміо чи гормонотерапії може дати результат, що не корелює з клінічними даними та результа тами променевих методів досліджень. Необхідно приймати до уваги фактори, що можуть вплину ти на рівень досліджуваного маркера. Наприклад, підвищення рівня ПСА може спостерігатися у хво рих при урологічних маніпуляціях на передміхуро вій залозі. Рівень РЕА підвищений у курців. Деякі неонкологічні захворювання можуть супроводжу ватися значним підвищенням рівнів ПМ, напри клад 10кратним зростанням рівня тимідинкінази при ряді вірусних захворювань. Захворювання пе чінки і нирок впливають на метаболізм онкомар керів і таким чином можуть змінювати результати аналізу. Концентрація багатьох ПМ підвищується при хронічному гепатиті, цирозі печінки, хроніч ній нирковій недостатності.
ПМ у своїй більшості не мають абсолютної ор ганоспецифічності, можна лише говорити про спе цифіку у відношенні визначеного типу тканин. Так, підвищені рівні СА 199 можуть свідчити про рак під шлункової залози, проте цей же маркер можуть про дукувати злоякісні пухлини кишечнику, шлунка та ін ших органів. При тривалому спостереженні за пацієн тами вирішальним є не абсолютний показник рівня маркера, а динаміка зміни його концентрації.
Як приклад розглянемо сучасний алгоритм ви-
значення ПМ у хворих на рак молочної залози (РМЗ). Описано кілька ПМ, придатних для клінічного ви користання при РМЗ, а саме для динамічного спо стереження за хворими з метою раннього виявлен ня субклінічних рецидивів і метастазів, а також для контролю за ефективністю проведеної терапії.
Схема дослідження ПМ:
- У хворої із встановленим діагнозом РМЗ на по чатку лікування оцінюють рівень усіх ПМ, інфор мативних для цієї патології, і виявляють маркери, концентрація яких підвищена.
- Через 2–3 тиж після операції знову оцінюють рівень маркерів, які мали підвищені показники до початку лікування. Збереження ступеню підвищен ня концентрації цих маркерів свідчить про неради кальність хірургічного втручання.
- При проведенні консервативної протипух линної терапії у хворих на РМЗ рівень ПМ визна чають до початку лікування і через 2 тиж після його закінчення (контроль за ефективністю терапії). Стійке зниження рівня маркера після проведеного лікування свідчить про ефективність останнього. Відсутність змін або підвищення рівня ПМ дає під ставу запідозрити резистентність пухлини до про веденої терапії, що потребує зміни терапевтично го підходу [5].
Прогностичну значимість у хворих на РМЗ ма ють такі ПМ, як СА 153, РЕА, муциноподібний ра ковий антиген (МСА), Tag 12, ТПСА, ТПА.
СА 15-3. Верхня межа норми (дискримінацій ний рівень) антигену у здорових невагітних жі нок становить 30 од./мл. Фізіологічне підвищен ня рівня СА 153 можливе в III триместр вагітності. СА 153 відзначається відносно високою специфіч ністю щодо РМЗ. Тільки в дуже рідкісних випадках при мастопатії або доброякісних пухлинах молоч ної залози рівень СА 153 може підвищуватися до 40 од./мл. Зростання рівня СА 153 спостерігається в окремих випадках при доброякісних захворюван нях і запальних процесах інших органів. Найчасті ше рівень цього маркера підвищується при хроніч ному гепатиті, цирозі печінки, саркоїдозі, туберку льозі, системному червоному вовчаку. Крім РМЗ, підвищений рівень СА 153 найчастіше виявляють при раку яєчника, легені і печінки. В окремих випад ках концентрація цього антигену зростає при зло якісних захворюваннях крові і саркомах, але ніко ли не підвищується при меланомах і пухлинах нер вової тканини.
СА 153 вважають маркером вибору у хворих на РМЗ. У літературі для первинних хворих на РМЗ на водиться широкий діапазон значень діагностичної чутливості СА 153 при специфічності 90–95%: від 19,3 до 43,8%. Такий розкид даних відносно чутли вості СА 153, напевно, пов’язаний насамперед із неоднорідністю вибірок за стадіями процесу у хво рих у різних дослідженнях. Відомо, що підвищений рівень СА 153 виявляється частіше при пошире ному пухлинному процесі в молочній залозі, тоб то цей пухлинний маркер є стадієспецифічним. За даними деяких авторів, є кореляція частоти підви щення рівня СА 153 не тільки зі стадією процесу (а саме з розміром пухлини і залученням у процес ре гіонарних лімфатичних вузлів), але і зі ступенем ди ференціювання і злоякісності пухлини. Достатньо низька чутливість СА 153 при ранніх стадіях РМЗ не дає можливості використовувати його для скри нінгу з метою ранньої діагностики.
Більш широке застосування СА 153 знайшов на самперед при прогнозуванні перебігу захворювання,
у моніторингу хворих на РМЗ і для раннього вияв лення субклінічних рецидивів. Так, безрецидивний 5річний період спостерігається менше ніж у поло вини хворих із високим вихідним рівнем СА 153 (> 30,0 од./мл). Тому вважається, що підвищений вихідний рівень СА 153 може служити аргументом на користь призначення ад’ювантного лікування у радикально оперованих хворих.
Відзначається висока чутливість СА 153 при виявленні рецидивів РМЗ і віддалених метастазів. Підвищений рівень СА 153 у хворих із позитивни ми даними остеосцинтиграфії підтверджує діагноз метастатичного ураження скелета. У той же час від значається низька чутливість маркера при наявності 1–2 метастазів у скелеті. Значне підвищення рівнів СА 153 у таких хворих частіше усього свідчить та кож про наявність і вісцеральних метастазів. У ціло му зміна рівня даного антигену в процесі динаміч ного спостереження за хворими на РМЗ, як прави ло, корелює із клінічним перебігом хвороби.
Таким чином, СА 153 у даний час використову ється для визначення прогнозу і моніторингу хво рих на РМЗ у процесі лікування, а також для дина мічного спостереження за цими пацієнтками. Але, з одного боку, СА 153 дозволяє здійснювати доклі нічне виявлення рецидивів, а з іншого — має низь ку чутливість при виявленні поодиноких кісткових метастазів. Відносно низька чутливість СА 153 об межує можливості його використання в ранній діа гностиці РМЗ. Для підвищення чутливості і специ фічності діагностики у моніторингу хворих на РМЗ використовується визначення декількох пухлин них маркерів.
РЕА. Верхня межа норми РЕА для осіб, що не палять, складає 5,0 нг/мл, для курців верхня межа підвищується до 7,0–10,0 нг/мл. Помірне (до 10,0 нг/мл) підвищення рівня РЕА може спостері гатися при різноманітних непухлинних захворю ваннях: цирозі печінки, гепатиті, виразковому ко літі, бронхіті, пневмонії, туберкульозі, ендометріозі, аутоімунних захворюваннях. У цих випадках рівень РЕА знижується паралельно з клінічним поліпшен ням при лікуванні. Рівень РЕА підвищується у хво рих із злоякісними пухлинами органів шлунково кишкового тракту, легені, жіночої статевої сфери. За даними літератури діагностична чутливість РЕА для первинних хворих на РМЗ складає 17,4%, у хворих без метастазів рівень маркера, як правило, не пере вищує норми. У групі хворих із метастазами підви щення рівня РЕА (> 5,0 нг/мл) виявляють більш ніж у половини хворих. У процесі динамічного спосте реження за хворими роль РЕА для виявлення мета стазів і рецидивів раку зростає, динаміка його змін у більшості випадків співпадає з клінічним перебі гом хвороби. Проте, на думку більшості дослідників, РЕА як самостійний маркер для моніторингу хво рих на РМЗ менш придатний, ніж СА 153, оскіль ки рівень останнього чіткіше корелює із клінічним
перебігом хвороби. Але при поєднанні обох марке рів точність діагностики підвищується.
МСА. Верхня межа норми становить 11,0 од./ мл. Підйом рівня МСА може спостерігатися при вагітності, мастопатії і у 20% випадків при непух линних захворюваннях печінки. Для раннього ви явлення РМЗ цей маркер також непридатний ізза низької діагностичної чутливості (10,0–20,0% при специфічності 90,0%). МСА, так само як і СА 153, є стадієспецифічним маркером, і його рівень час тіше (до 80% випадків) підвищується при пошире ному раку.
Tag 12. Дискримінаційний рівень цього марке ра — 10 од./мл. Цей антиген при високій специфіч ності має низьку чутливість. Його специфічність під вищується у тих же груп хворих, у яких підвищений рівень СА 153. Тому цей ПМ не дає додаткової ін формації до маркера СА 153.
ТПСА є фрагментом цитокератину18 і вияв ляється за допомогою МкАТ проти епітопу М3 на розчинних фрагментах цитокератину18. ТПСА — маркер агресивності пухлинного процесу. Агресив ні пухлини навіть малого розміру можуть давати суттєве підвищення рівня ТПСА в сироватці кро ві. Дискримінаційний рівень для ТПСА становить 80,0 од./л. При прогресуванні процесу виявляють підвищений рівень цього ПМ.
ТПА є сумішшю цитокератинів із низькою мо лекулярною масою. ТПА відображає ступінь пролі ферації епітелію. Для визначення його рівнів засто совують набори IDeaL™ Monoclonal TPAcyk IRMA та MonoTotal™ TPAcyk IRMA («IDL», Швеція). На бір IDeaL™ Monoclonal TPAcyk IRMA призначений для визначення у сироватці крові антигену цитоке ратинів 8 та 18. Дискримінаційний рівень становить 1 нг/мл. Незначне підвищення рівня цього маркера спостерігається при запальних процесах, але у 95% таких хворих рівень ТПА не перевищує 1,4 нг/мл. Набір MonoTotal™ TPAcyk IRMA призначений для визначення у сироватці крові антигену цитокерати нів 8, 18 та 19. Дискримінаційний рівень становить 75,0 од./л. При злоякісних новоутвореннях значно зростає рівень ТПА.
Рівні ТПСА, ТПА відображають активність пух линного процесу. Тому за їх концентраціями мож ливо зробити висновок про стабілізацію чи прогре сування захворювання. При ефективному лікуван ні спостерігається зниження концентрації маркерів. Підвищення рівнів спостерігається при рецидивах та при неефективному лікуванні. Підвищення рівнів ТПСА, ТПА в процесі динамічного спостереження вказує на прогресування захворювання за кілька мі сяців до появи клінічної симптоматики.
Комбінація маркерів, що відображають проліфе ративну активність пухлинних клітин та темп росту пухлини, дає більш повну картину перебігу захворю вання. Ця комбінація може використовуватися для оцінки ефективності лікування, а також як більш економічно вигідна альтернатива дорогим методам
візуалізації, які використовуються з цією метою. За вдяки оцінці ефективності лікування хворих є мож ливість проведення його корекції і внаслідок цього зниження вартості лікування.
Переваги ТПСА, ТПА дозволяють контролю вати активність пухлинного процесу; зручні як маркери метастатичної активності незалежно від місцезнаходження метастазів; дають більш ран ню інформацію про стан пухлинного процесу, ніж маркери маси пухлини (раннє підтвердження ефек тивності лікування, раннє виявлення рецидивів); дають більш повну картину, ніж тільки маркери маси пухлини.
Таким чином, ПМ мають обмежену роль для ді агностики ранніх стадій РМЗ через недостатню чут ливість. Проте вищевказані маркери доцільно засто совувати для контролю ефективності лікування та при динамічному спостереженні за хворими з ме тою ранньої діагностики рецидивів та метастазів. Бажано використовувати комбінацію двох марке рів (оптимально — СА 153 та маркерів агресивнос ті пухлинного процесу ТПСА або ТПА) для підви щення чутливості діагностики. Певну роль відігра ють ПМ в оцінці поширеності процесу (в поєднанні
ЛІТЕРАТУРА
- Мечев ДС, Москалець ОІ, Бондарук ОС та ін. Гормони та пухлинні маркери: клінікометодичні аспекти (навчальний посібник). Київ: ВІЦ «Медицина України», 2007. 96 с.
- Опухолевые маркеры в клинической практике: Посо бие для врачей / Под ред ВФ Сухого, ВС Первого, НВ Сухой и др. / Днепропетровск: АРТПРЕСС, 2003. 44 с.
- Опухолевые маркеры и их обследование. Praha: IMMUNOTECH, 1999. 28 c.
- Nuclear Oncology: diagnosis and therapy / Eds I Khalkhaly,
J Maublant, S Goldsmith /Philadelphia: Lippincott Williams & Wilkins, 2001. 563 p.
- Маршутина НВ, Сергеева НС. Серологические опу холевые маркеры в первичной диагностике и мониторин ге больных раком молочной железы. Рос онкол журн 2002; (4): 45–8.
з методами променевої діагностики), а також для
прогнозу захворювання.
У підсумку слід констатувати, що ПМ у комп лексі з клінічними, променевими, ендоскопічними та іншими сучасними методами діагностики допо магають у вирішенні нагальних задач клінічної он кології. Необхідно у подальшому проводити пошук нових високоспецифічних маркерів та ефективно комбінувати існуючі для підвищення ефективності діагностики злоякісних пухлин та моніторингу он кологічних хворих.
Без коментарів » Додати коментар