Терапія супроводу при лікуванні хворих з нерезектабельними місцевими рецидивами раку прямої кишки
Сорокін Б.В., Чорний В.О., Югринов О.Г., Гренюк С.В., Бабак Л.В., Кикоть В.В.
Місцеві рецидиви є небажаним наслідком хірур гічного та комбінованого лікування хворих на рак прямої кишки (РПК). Їх реєструють у 5–35% ви падків і у 40–55% вони нерезектабельні та потре бують проведення хіміопроменевої терапії (ХПТ). У клініці абдомінальної онкології Інституту онко логії АМН України розроблений спосіб ХПТ хво рих з місцевими рецидивами раку прямої кишки (МР РПК), що включає послідовне застосування 2–4 курсів внутрішньоартеріальної (в/а) хіміотера пії (ХТ) та дистанційної променевої терапії (ДПТ). Одним з важливих показників ефективності ліку вання є його безпека та ускладнення, що виника ють під час його проведення (хіміотерапевтична та радіологічна токсичність). Для мінімізації кількості ускладнень нами запропонований комплекс тера пії супроводу.
Об’єкт і методи. Ми вивчили ефективність різних методів лікування у 118 хворих з нерезектабельними формами МР РПК: 50 хворих (1ша група) отримали традиційні методи лікування — ДПТ сумарною вог нищевою дозою (СВД) 60 Гр у; 37 хворих (2га гру па) — розроблені методи лікування: 2 курси в/а ХТ за схемою FLАP протягом 4–5 діб та ДПТ СВД 30 Гр; 31 хворий (3тя) група — таке ж лікування у поєд нанні з оптимізованою терапією супроводу. У хворих 1ї групи з метою зменшення кількості післяпроме невих ректитів та циститів використовували масляні клізми, профілактики лейопенії — метилурацил — перорально по 0,5 г 4 раз на добу та лейкоген 0,5 г 2 рази на добу № 12. 37 хворим, яким проводили ХПТ — 2 курси в/а ХТ та ДПТ (2га група), засто совували прегідратацію в обсязі 2–2,5 л перед вве денням препаратів платини; для профілактики ну доти та блювання — метоклопрамид, ондансетрон, тропісетрон — щоденно протягом в/а ХТ перед вве денням хіміопрепаратів за 1 год; та для профілакти ки діареї — лоперамід 1 капсула 2 рази на добу про тягом в/а ХТ. У 31 хворого, яким проводилась ХПТ за такою ж схемою, як і в 2й групі, з метою змен шення проявів токсичності додатково застосовува ли індометацин (Метиндол) у вигляді ін’єкцій по 2 мл 1 раз на добу № 10 та церулоплазмін, який за стосовували в добовій дозі 0,2 г на 400 мл фізіологіч ного розчину внутрішньовенно крапельно зі швид кістю 30 крапель за хвилину один раз на добу про тягом проведення в/а ХТ.
Результати. Провели порівняння груп хворих за кількості випадків токсичності по відношенню до кількості курсів лікування за шкалою Національ ного Інституту раку (США).
Таблиця Токсичність після застосування різних схем лікування
Показник токсичності | Ступінь | Кількість випадків проявів токсичності | |||||
Група ПТ (98 курсів) | Група ХПТ (73 кур- си) | Група ХПТ + супровід (109 курсів) | |||||
n | % | n | % | n | % | ||
Нейтропенія | 1 | 2 | 2,0 | 1 | 1,3 | 2 | 1,8 |
2 | 1 | 1,0 | 2 | 2,7 | 1 | 0,9 | |
Анемія | 2 | 1 | 1,0 | 2 | 2,7 | 1 | 0,9 |
Діарея | 1 | 5 | 5,0 | 2 | 2,7 | 2 | 1,8 |
2 | 5 | 5,0 | 3 | 4,1 | 2 | 1,8 | |
Блювота | 1 | 2 | 2,0 | 2 | 2,7 | 2 | 1,8 |
Інтестінальна фістула + абсцес | 2 | 2 | 2,0 | 1 | 1,3 | 2 | 1,8 |
4 | 0,0 | 1 | 1,3 | – | 0,0 | ||
Дизурія | 2 | 2 | 2,0 | 2 | 2,7 | 1 | 0,9 |
Флебіт | 2 | – | 0,0 | 1 | 1,3 | 1 | 0,9 |
Усього | 20 | 20,2 | 18 | 24,6 | 14 | 12,8 |
Як видно з таблиці, кількість випадків токсич ності після застосування ДПТ та ХПТ суттєво не відрізнялася і була більшою при застосуванні ХПТ на 4,4% (р > 0,05). При застосуванні ХПТ з оптимі зованою терапією супроводу, кількість випадків ток сичності на 7,4% менше, ніж після ДПТ (р > 0,05) та на 11,8% менше порівняно з ХПТ (0,1 > р > 0,05). Медіана виживаності становить у 1й групі 1– 11,5 міс, у 2й групі — 20 міс і в 3й — 3–24 міс.
Зменшення кількості випадків токсичності при застосуванні ХПТ у 3й групі хворих пояснюється тим, що у цій групі оптимізована терапія супрово ду. Зокрема всім хворим проводили антиеметичну терапію, профілактику діареї, прегідратацію перед застосуванням препаратів платини. В усіх випад ках застосовувався індометацин, що має виражені протизапальні та знеболюючі властивості. З метою профілактики анемії застосовували церулоплазмін. І хоча вірогідних відмінностей у кількісних проявах токсичності між досліджуваними групами хворих не зареєстровано, однак оптимізована терапія су проводу показує чітку тенденцію до їх зменшення і при більшій кількості спостережень ці відмінності могли б бути вірогідними. Немає сумнівів у необ хідності проведення терапії супроводу у хворих, що отримують агресивні курси ХПТ. Адже якість жит тя таких пацієнтів є невід’ємною складовою ефек тивності лікування.
Висновки. Оптимізація терапії супроводу є необ хідною умовою проведення ХПТ у пацієнтів з МР РПК, що дозволяє покращити якість життя хворих та уникнути ускладнень, які потребують корекції.
Без коментарів » Додати коментар