Зниження токсичності хіміотерапії у хворих на рак яєчника ІІІ–ІV стадії за допомогою сірковмісного ентеросорбенту к-2-9

Протипухлинні препарати зумовлює токсичні пошкодження життєвоважливих органів з порушенням їх функціонального стану. Востанні роки важливе зна­чення набуло застосування ентеросорбентів при прове­денні хіміотерапевтичного лікування хворих онкологіч­ного профілю.Застосування ентеросорбентів може при­ водити до підвищення дії протипухлинних препаратів, при цьому суттєво знижуючи їх токсичність.

Об’єкт і методи. Обстежили 24 хворих на рак яєч­ ника (РЯ) ІІІ–ІV стадії, які одержували ад’ювантну хіміотерапію (ХТ) без сорбенту, та 22 хворих цієї гру­ пи при повторному курсі ХТ з сірковмісним сорбен­ том на полімерній основі К­2­9. Контрольну групу становили 10 жінок без пухлинного процесу. Серед­ ній вік хворих на РЯ становив 53,1 року та контроль­ ноїгрупи — 53,04. Поліхіміотерапію(ПХТ) проводили із застосуванням препаратів платини, доксорубіцину, циклофосфаміду, метотрексату, флуороурацилу; хворі приймали сорбент перорально до введення цитоста­ тиків з розрахунку 0,5 г на 1 кг ваги і на наступну добу після закінчення курсу ХТ. Функціональний стан мо­ нооксигенезної системи в організмі визначали за фар­макінетикою антипірину, оскільки останній метаболі­зується у монооксигеназній системі печінки і є індика­тором активності цитохрому Р450. Атипіриновий тест проводили до ХТ і на 2­гу–3­тю добу після неї. Анти­пірин приймали перорально із розрахунку 14 мгна 1 кг ваги хворої. Забор крові проводили о 7­й годині ранку

перед прийомом антипірину, далі о 10, 13, 16, 19, 23­й та 7­й годині ранку наступного дня.

Концентрацію антипірину визначали у сироват­ ці крові спектрофотометрично на спектрофотометрі СП­42 («Красногвардеец», Санкт­Петербург, Росія).

Таблиця Вплив ентеросорбенту К-2-9 на фармакокінетичні параметри

антипірину у пацієнтів з РЯ після ХТ

t – період напіввиведення антипірину; АUG – площа під фармакокінетичною кривою; Vо – об’єм розподілу препарату в крові на момент його введення; Ка – константа всмоктування у травному каналі.

Усі показники визначали методами лінійної регресії за ПЕВМ SВМ 286. Статистичну обробку проводили з використанням критерію Стьюдента.

Результати. Дані проведених досліджень показали, що основні фармакокінетичні параметри антипірину (t, AUG, Vo достовірно (р < 0,05) відрізняється у здоро­ вих людей та хворих на РЯ, де відбувається збільшен­ ня t у середньому на 84%, AUG — 42%, Vо — 29%. При цьому константа всмоктування антипірину є практич­ но сталою у здорових і хворих, що зумовлено особли­востями фармакокінетики антипірину і є важливим мо­ментом при аналізі результатів дослідження.

Введення цитостатиків суттєво впливає на функціо­нування монооксигенозної системи печінки, що прояв­ляється у зміні фармакокінетики антипірину. Після ХТ у хворих на РЯ встановлено достовірне (р < 0,05) збіль­ шення t більш як на 40%, AUG — 52,2%.

Включення до схеми лікування ентеросорбенту К­2­9 змінює фармакокінетичні параметри антипіри­ну після поліхіміотерапії. Так, t у хворих на РЯ не тіль­ки не збільшується, а має тенденцію до зменшення, не змінюються інші фармакокінетичні параметри,при цьо­му зменшення t більш як на 27%, та AUG — 40% має достовірний характер (р < 0,05).

Висновки. Таким чином застосування сірковмісно­ гоентеросорбенту К­2­9 на полімерній основі при ПХТ хворих на РЯ зумовлює захист цитохром Р450­залеж­ ної системи монооксигеназ і покращує антитоксич­ ну функцію печінки, що дає можливість знизити ток­ сичність ХТ.